Кажуть, що за давніх часів жили три брати, двоє неодружених, а третій - одружений. Неодружені жили окремо від одруженого. Один з них був виродливий, а іншої гарний собою, і ось він - те, гарний, чомусь розв'язав, що брат із заздрості наводить на нього псування, і замислив убити його. Одного разу красень як випливає заточив свій спис і запропонував братові:

- Підемо, братик, наберемо

У сімнадцятому й на початку вісімнадцятого століття на великій території Рио-Грандові уздовж ріки Уругвай квітнула країна індіанців гуарани, звернених у християнство єзуїтами, і називалася вона місією Семи селищ. Одного разу з великою пишністю відзначався день святого заступника цього народу.

Урочисто

Один кабокло поселився із дружиною на березі озера у глинобитній хатині, критою соломою. Життя сім'ї було щасливому, без особливих турбот і тривог; щедра природа, що оточувала їх, давала усе необхідне. Залишалося тільки побрати те, що пропонувалося.

Чоловік

Військові гімни лунали у лісі, і Итабаете йшов зі своїми воїнами у пошуках місця, де можна було б розташуватися більшим табором. У шлях рушило усе плем'я; ока людей сіяли переможним блиском. Та тільки одна людина, пригноблена роками, не зміг піти з усіма разом. Плачу, залишився він на вершині пагорба й стежив очима за ланцюжком воїнів, який зміївся по

Дорогам.

Легенда, що існує серед індіанців племені кайнганг, що живуть у штаті Парана

Мої предки харчувалися фруктами й медом, а коли того й іншого не вистачало, страждали від голоду. Один сивоволосий старець, по імені Ньяра, пошкодував їх і одного разу наказав своїм зятям і синам, щоб вони вирубали бамбукові зарості

У однієї людини була дочка на виданье. Прийшов день весілля. Наречена зі своєю ріднею й друзями відправилася у церкву, а рабині залишилися на кухні готовити святковий обід. Та раптом не вистачило води, щоб підлити у каструлі, що вже стояли на вогні. Тоді одна зі служниць побрала глечик і побігла до джерела. Приходить і бачить: сидить на гілці пташка колібрі. Сидить і співає: Квіточки,

Жив на світі одна дуже бідна людина, у якої було невелике бобове поле на березі ріки. Але коли поспівав урожай, те жоден біб не попадав у руки хазяїна: у першу ж ніч усі боби кудись зникали. Нарешті йому набридло працювати невідомо на кого, і розв'язав він довідатися, хто краде його боби.

Одного разу, сторожачи,

У полях ставало усе менше й менше тварин. У ріках і озерах усе рідше й рідше можна було побачити спини сріблистих риб. Дерева вже не приносили плодів, зникли й більші звірі: ягуари, гризуни капивари, танири, олені, муравьеди. У вечірньому повітрі вже не чувся переклик птахів жаку й птахів макуко: фруктові дерева засохли.

Індіанці,

За давніх літ з'явилася серед живих істот красуня, що ще не знала чоловіка, ім'я дівчини було Амао, а деякі називали її Каманао. Якось раз увечері вийшла Амао на берег ріки й присіла на землю. Сиділа вона, сиділа й раптом бачить: пливе повз зграйка рибок з яркою, що блискає лускою. Так сподобалися рибки салмлери Амао,

Жила колись жінка, яка дуже дружила зі своєю сусідкою. Одного чудового дня послала вона до сусідки сина за вугіллями для вогнища. Коли хлопчик прийшов до сусідки, він побачив, що у неї на вогні коштує величезна каструля з кашею. Він була дуже цікава дитина й сказала собі: - Треба ж! Адже сусідка живе одна, навіщо їй стільки каші?