Будинок покарань для жінок

22-10-2016, 08:09 | Бразабоські казки

Кажуть, що на ріці Уанауа жили за давніх часів дівчини талісмани, що зберігали символи й, Журупари, злого духу племені тупи. Та ось якось раз одна із цих дівчат утекла із села, щоб знайти собі чоловіка.

Коли стемніло, вона виявилася у лісі й улаштувалася на нічліг прямо під відкритим небом. А прокинувшись на світанку, розплакалася від страху. Але раптом почулися чоловічі голоси.

Один говорив:

- Одружитися я не збираюся, ну хіба що зустріну красуню.

Отут-Те чоловіка й зустріли дівчину, що втекла із села, і той, хто говорив про одруження, знайшов, що вона гарна собою. Треба сказати, і він їй довівся по душі. Молодий мисливець запитав:

- Прагнеш стати моєю дружиною? Дівчина відповіла:

- Так, прагну.

Та він повів її із собою.

А був він із племені, що відбувався від птахів жакамин.

Старі справили шлюбний обряд, а потім молоді пішли викупатися у струмку. На березі його росла трава жакамин і вони натерлися нею перед тем, як зануритися у воду.

Та відразу перетворилися у птахів.

Через якийсь час самка-жакамин відчула, що у ній зародилися яйця, живіт її ріс і ріс і нарешті став таким більшим, що вона вже не могла ходити.

- Здається мені, що не яйця я виношую, - подумала самка, - вірно, це дитина.

Пройшло кілька місяців, і народила вона двох дітей: хлопчика й дівчинку. Вони швидко росли.

Сабоний і спритний хлопчик любив полювати з луком і стрілами, тому мати попередила його одного разу:

- Синок, ніколи не вбивай птаха жакамин.

Ішов час, а мати ще жодного разу не бачила своїх дітей, коли вони спали. Але ось якось уночі вона вирішилася піти глянути на них і була страшно перелякана, тому що побачила у дівчинки сім зірок на чолі, а голову хлопчика як би обвивала ціла змія із зірок.

Батько теж прийшов подивитися на дітей і теж злякався:

- Сам я птах, чому ж у мене людські діти? Він відправився до чаклунів-пажі й запитав їх:

- Як могло трапитися, що сам я птах, а діти мої - люди? Та чаклуни відповіли йому:

- Не сумнівайся, це твої діти. Коли ти лежав зі своєю дружиною, вона дивилася на небо, тому на їхніх тілах і запам'яталися зірки.

Поки батько розмовляв з ведунами, мати пішла погуляти. А син схопив лук і стріли й відправився на полювання.

Бродячи по лісу, він побачив птахів жакамин і перестріляв їхніх усіх. Потім мисливець повернувся додому.

Коли ж прийшла мати, він їй відразу сказав:

- Мама, я вбив усіх жакамин! Прагнеш подивитися? Вони пішли туди, де полював хлопчик, і мати побачила, що він убив батька й усіх ведунов. Вона запричитала:

- Синок, ти вбив батька й ведунов. Хто тепер нам допоможе? Як ми жити-те будемо?! Але хлопчик заперечив:

- Не засмучуйся, мама, я добуду усе, що нам буде потрібно. Після цього

Мати з дітьми розв'язали йти на землю своїх предків. По дорозі мати сказала хлопчикові:

- Син мій, що я скажу моєму племені? Коли я йшла звідти, я була дівчиною, а зараз вертаюся з дітьми; ваш дід накаже замкнути мене у будинку для покарань, щоб мені ніколи більше не бачити чоловіка.

- Заспокойся, мати. Я покінчу з такими звичаями. Та вони відправилися

Далі. Коли ж вони прийшли у село, де жило рідне плем'я матері, хлопчик схопив величезний камінь, жбурнув його у будинок для покарань і той розвалився, а усе жінки, які були там замкнені, розбіглися. Камінь був так важкий, що весь пішов у землю й захопив за собою руїни будинку. Побачивши це, дід злякався хлопчика. Та всі люди тієї землі стали боятися його. Та тоді дід сказав:

- Я завжди вас поважав, але зробіть так, щоб усе було як раніше, відновите те, що зруйноване. Хлопчик відповів своєму дідові-вождеві:

- Я теж праг би, щоб усе було на своєму місці.

Він підняв камінь і поклав його туди, де він лежав раніше. З тих пір вони добре зажили разом зі своїми родичами.

Але через якийсь час дочка тієї жінки занедужала, тому що у неї усе ще не було чоловіка. Тоді її брат сказав матері:

- Дозволь мені полікувати сестру. Я один можу вилікувати її, тому що тільки я знаю, де шукати ліки від її хвороби.

Мати погодилася, і юнак повів сестру на небо, адже він зовсім не праг, щоб вона видужала. Це її бачимо ми тепер на небі й називаємо сузір'ям Семи зірок (Плеяди).

Через якийсь час мати, бачачи, що діти довго не вертаються, відправилася на пошуки. Коли вона проходила повз струмок, її проковтнула величезна змія. Повернувшись додому, син не знайшов матері й у свою чергу відправився шукати її. Скрізь, де він проходив, залишалися після нього його діти. Нарешті він знайшов свою матір і теж побрав її на небо. Вона стала сузір'ям, яке ми називаємо Пинон, або Більша Змія. Та усе це трапилося у часи наших предків.

Зараз ви читаєте казку Будинок покарань для жінок