Пташка колібрі

22-09-2016, 09:17 | Бразабоські казки

У однієї людини була дочка на виданье. Прийшов день весілля. Наречена зі своєю ріднею й друзями відправилася у церкву, а рабині залишилися на кухні готовити святковий обід. Та раптом не вистачило води, щоб підлити у каструлі, що вже стояли на вогні. Тоді одна зі служниць побрала глечик і побігла до джерела. Приходить і бачить: сидить на гілці пташка колібрі. Сидить і співає: Квіточки, листочки, Де їжі дістати? Махну-но хвостом Так піду-но танцювати... Туит-туит-Туит...

Поставила негритянка глечик на землю й давай самбу танцювати. Про геть усе забула: і про воду, і про обід, і про весілля. Чекають її будинку, чекають не дочекаються, а вона усе у джерела. Пташка колібрі усе співає, а негритянка всі

Танцює. Пройшло багато часу, і відправилася до джерела інша рабиня:

Подивитися, що там її товарка поробляє, чому воду не несе. А та побачила подругу й запекла:

Ах, подруженька душу,

Пісня пташки гарна!

Попляши,

Попляши!

Підбігла подруга й теж пустилася у танок. Стали тепер у будинку чекати двох. Кликали, кричали - ні відповіді ні привіту. Отут і третя рабиня пішла до джерела, слідом за нею четверта й так усе до однієї. Прийдуть і ну танцювати самбу, як недоумки.

Коли у будинку не залишилося більше ні однієї рабині, пішла за ними одна із сестер нареченої. Ледь негритянки побачили її, як прийнялися співати: Ах, хазяєчка-душачи...

Увійшла дівчина у коло й так затанцювала, що тільки тримайся. Пішла інша сестра. Але ледь перша помітила її, як запекла у усі горло: Ах, сестричка, ах, душу...

Та ні хвилини не коливалася. Пустилася танцювати без оглядки. А мати дівчат сидить як на голках, не знає, що робити: обід підгоряє, гості не йдуть і взагалі нічого не готове. Усі, хто у будинку залишався, стирчать навіщо-то у джерела й воду не несуть. Сказала вона тоді собі:

- Так ні, з ними з усіма що-небудь трапилося там, у джерела. Піду-но сама подивлюся.

Накинула вона шаль на голову й пішла. Ще здалеку вона почула, як під ногами танцюючих земля кипить, а вуж коли побачила, що усе зібралися у коло й танцюють самбу, і почула, як пташка колібрі заливається, то ще бачили прийнялася виписувати ногами такі візерунки, що тільки тримайся. А отут ще дочки, тільки-но вглядівши її, запекли хором: Ах ти, матінка-душачи...

Баба не витримала й сама пустилася у танок, що було сечі. Те-Ті веселощі пішли! Пташка так розспівалася, ну просто на частині розривалася. Та чим більше вона співала, тем отчаяннее танцювали жінки. Удома залишився тільки старий, досадуючи, що не йдуть молоді, не йдуть гості й кудись поділися усе жінки, які пішли до джерела: дружина, дочки, рабині - одним словом, усе. Він готовий був лопнути від злості. Нарешті, проклинаючи геть усе, він схопив батіг і сказав:

- Перегодите мені, ужо я вас розшукаю!

Та помчався по дорозі до джерела, поза собою від гніву. Баба, як тільки його помітила, так відразу подбоченилась і запекла: Ах, старий мій, ах, душу!..

Старий увійшов у коло й прийнявся хльостати всіх батогом праворуч і ліворуч,

Присуджуючи:

Ах ти, жінка-душу,

Глянь, як батіг гарний,

Попляши,

Попляши.

Дісталося отут дружині, дісталося дочкам, дісталося рабиням, і такий отут піднявся шум, що хоч святих геть винось. Умить закінчилася самба. Пташка колібрі подивилася на весь цей смітник, змахнула крабоцями й полетіла.

Зараз ви читаєте казку Пташка колібрі