Не було колись на світі ніяких хвороб. Люди вмирали або від старості, або від вражого ятагана, або через який-небудь нещасний випадок: ну, скажемо, коні злякаються, перекинуть віз у глибокий рів, або сільський бик пирнет кого-небудь рогами.

Жили у той час у одному місті дві старі діви. Не змогли вони під час вийти заміж, тому що були дуже бідні.

Ішов якось раз їжак-иглокож по полю, побачив кротячу купину. Чує — кротиха під землею риється. Покликав їжак-иглокож кротиху:

- Вилазь, кума, давай поговоримо.

Вилізла кротиха, уся землею обсипана, побігла до їжака на бесіду.

- Подивився я, — говорить їжак-иглокож, — яка ти робітниця, і задумав одна справу

Жили-Минулого старий з бабою. Була у них маленька хатинка з аистиним гніздом на солом'яному даху, два воли: один - сліпий, а іншої - кульгавий; так поле, три роки, що пустувало. Тільки ось дітей у них не було й старі дуже горювали про це. Одного разу старий сказав дружині:

- Баба, піду-но я сьогодні зорю поле. Посію трошки проса. Як воно дозріє-прилетять пташки

Жили-Минулого у одному селі старий і баба - дедка Петко й бабка Піна. Любили вони смачно поїсти, зимою у теплі поспати, а влітку у холодку подрімати. Одного тільки не любили - працювати.

- Робота мені ні до чого, - проказував дедка Петко.

Якось раз бабка Піна зварила у горщику бобову юшку. Сіли старі за стіл, вихлебали