Пішли три брати на чужину гроші заробляти. Дійшли до роздоріжжя, зупинилися. Ось старший і говорить:
- Отут ми розділимося. Я піду у гору по правій дорозі, ти, середній брат, ступай по лівій, а ти, менший брат, іди по середній дорозі. Через три роки, на Димитров день, зійдемося всі троє на цім роздоріжжі й побачимо, хто скільки заробив. Згодні?
- Згодні, братик, - відповідають молодші брати. Поцілували руку старшому й розійшлися у різні сторони.
Старший брат залишився жити у одному місті. Відкрив пекарню й за три роки нажив повну сумку червінців. Середній брат відкрив корчму у мосту, засукав
Рукава й прийнявся торгувати - ось і набив собі кишені. А молодший брат найнявся у помічники до одній добрій людині, старому пастухові. Минуло три роки, пішов хлопець до пастуха за розрахунками. Пастух відрахував його зароблені гроші, склав їх у купу, потім вийняв через пояс три горіхи й говорить:
- Я людей стара, хворий, постарів, сил у
Мене не вистачає бігати за вівцями. Добре, що хоч ти мені підкрутився, а то вся череда б моє пропало. Велике тобі спасибі, овець ти пас добре. Належить тобі така плата: або стільки грошей, або ж три горіхи - геть ті, що лежать перед тобою. перед тобою. Гроші я тобі дам без благословення, тому що гроші - як вогонь: вони людині руку палять. А горіхи дам від усього серця, із благословенням дам. Прагнеш, бери гроші, прагнеш - горіхи. Хлопець подумав-подумав, та й простягнув руку до горіхів.
- Поберу горіхи, раз ти даєш їх від серця й із благословенням.
Побрав хлопець горіхи, поцілував руку старому пастухові й рушив у шлях. Та ось на Димитров день три брати зійшлися на роздоріжжі.
- З гарним заробітком повернулися? - запитує старший
- З гарним, - відповідає молодший.
- Подивимося! Тільки спершу подивитеся, скільки нажив я.
Та старший брат розв'язав свою сумку, а середній витягся через пазуху гаманець із грішми.
- Ось це здорово! -.говорить йому старший.
Отут молодший брат сунув руку у кишеню й вийняв три горіхи.
-Це що ж таке?!- запитує його старий-ший брат.- Стільки ти заробив за три роки?
- Так! Тільки три горіхи, але вони дані від усього серця й із благословенням, - відповідає молодший.-Дав їх мені одна стара людина, пастух, за те, що
Я його овець пас. Він про мене опікувався не гірше рідного батька. Розсердилися старші брати.
- Багато ми бачили дурнів, але дурій тебе у всьому світлі не знайти! - кричить старший брат. - Проробити три "роки за три горіхи - такого чуда не чуване, не бачене! Повернися й зажадай у па-стуха грошей, а без них і око не показуй у батьківський будинок.
Засмутився хлопець, пішов назад. Важко у нього було на душі. Іде, сам собі говорить:
- Я-Те думав, коли тобі дають що-небудь від усього серця, так це найкраще на світі, а ось що вийшло.
Ішов він, ішов, дійшов до джерела. Нагнувся попити водиці, ковтнув раз-інший, а більше пити не став - дуже вуж їсти захотілося. Пошарив у тор-бе - ні крихти хліба. " Дай-но я| розколю свої горіхи, - думає голодний хлопець, - хоч черв'ячка заморю". Розколов він один горіх. Що за чудо! Горіх прийнявся рости; ріс-ріс, виріс у стоведерную бочку. Та ось зі шкарлупки стали вибігати вівці, ягнята, барани із дзвіночками на шиях - ціла череда вийшла з одного горіха. Хлопець від радості не знає, що робити. Зібрав череду, пішов додому. Ішов-Ішов, підходить уводити, увести до ладу рідному селу. " Дай-но я розколю інший горіх, - дума-ет, - подивлюся, що у ньому таке". Та розколов другий горіх. Як тільки шкарлупка
Тріснула, з неї вийшли два молоді воли з довгими рогами, а за волами
Виявився візок, а на ній залізний плуг. Ударив себе хлопець по чолу.
- Ось так чудеса! - говорить.
Побрав у руки ланцюг і повів волів слідом за чередою. Але, не дійшовши до села, надумав розколоти й тре-тий горіх. Розколов. Та ось зі шкарлупки вийшла дівчина, так така красуня, що пером не описати.
- Веди мене до свого батька у будинок, - говорить дівчина.- Призначене мені бути твоєю дружиною.
Посадив хлопець дівчину на візок, повів волів. Ідуть вівці, дзвіночками дзенькають. Прийшов хлопець додому й зіграв весілля. Дев'ять сіл на весілля покликав. Та я на тому весіллі був. Їв, пив, веселився - так так, що до нинішнього дня на душі весело!