Умираючи, старий батько покликав своїх п'ятьох синів і сказав:
- Діти мої, настала моя остання година. Послухайте, яку казку я розповім вам перед тем, як навіки закрити очі. Слухайте уважно, тому що я прагну, щоб ви мені розтлумачили її.
Сини не зводили очей зі свого батька. Старий оглянув їх і початків розповідати:
- Виріс у лісі великий дуб. Жолуді дощем сипалися з його могутніх галузей. Коріння його йшли глибоко у землю. Налітали на нього злі бури, але нічого не страшив старий дуб. Одного разу у ліс прийшов тесля. Він оглянув поглядом дуб, засукав рукава, змахнув сокирою й прийнявся рубати дерево. До вечора він повалив дуб на землю, обрубав галузі, а колоду відвіз до себе у майстерню. Там зробив він з нього відмінні дошки. Восени до нього у майстерню прийшов бондар;
Він занурив дошки на віз і відвіз їх. У своїй майстерні бондар зробив з дощок клепки, обручі, днище й змайстрував більшу бочку. У цю бочку він щоосені наливав молоде вино й продавав його селянам для весіль, іменин і поминок. Так він робив доти, поки бочка була міцна. Але одного разу один з обручів лопнув. Вино вилилося з бочки, і вона рассохлась. Коли бондар спохватився було вже пізно - клепки розійшлися й розпалися. Діти підхопили обручі й стали катати їх по вулиці, а господарка спалила клепки й днище колись міцної бочки.
Ось і розтлумачте мені цю казку! Задумалися п'ятеро братів, але ніхто з них не зміг розгадати батьківську казку. Тоді старий батько покачав головою й сказав:
- Молоді ви ще, тому й не догадливі. Я розтлумачу вам її зміст: ліс
С більшими деревами, що тягнуться до неба - це наша держава. Бочка - це сім'я, клепки - це ми, обручі - згода, а вино - радість і щасливе життя. Поки у сім'ї мир і згода, життя буде щасливим. Будинок, у якому немає згоди дом, що пропащий! Бережіть обручі, діти мої! Старший син нахилився, поцілував руку старого батька й відповів:
- Спасибі тобі, батько, за мудру раду. Ми не забудемо його, поки живі.