За давніх літ у тому місці, де нині у оточенні високих гір спочиває велике озеро Инлей, перебувало чотири невеликі озерця, неподалік від яких жив злий чарівник Билу. А треба сказати, цей Билу був рідкісним ненажерою й добував собі їжу, ловлячи рибу у озерцях. Одного разу йому пощастило піймати

Жив у одному селі селянин, і була у нього дружина - никудишняя стряпуха.

Одного разу приїхав до них родич, і гостинний чоловік велів їй приготувати частування вкусніше. Дружина намагалася щосили, але у неї нічого не вийшло - листи та-нью розварилися й перетворилися у кашу. Чоловік розсердився на дружину й не сподівався, щоб гість

Жив колись давним-давно у одному селі запеклий картяр, і не було у нього ніяких турбот, крім гри у карти. Удома він зовсім не бував, дружину й дітей закинув. Тільки ось лихо - карти йому не приносили удачі, він раз у раз залишався у програші.

А треба

Жив у одному селі хитрун, що промишляв торгівлею.

Запросили його якось односільчани бути посередником у продажі корови. А треба сказати, що корова-те була зовсім стара, никудишняя. Але хитрун погодився. Під час торгів він без кінця підморгував те продавцеві, то покупцеві.

Через кілька днів зустрів хитрун з колишнім хазяїном корови. Той прийнявся

Незабаром після створення всесвіту король натов Ингаунуамаган задумав прикрасити мир. Він обзавівся золотий і срібної чашами й, зачерпуючи воду з великого моря - Макчинтунгу, - виливав її на землю. Та негайно виникали ріки й річечки, ставки й озера. А коли король натов вилив воду на вершину високої - високої

Жили у одному селі збирач пальмового соку із дружиною, Коли збирач соку, схмелівши, вертався додому, він щораз нізащо ні про що бив дружину.

Жалісливі односільчани жалували дружину й засуджували її чоловіка. А коли чоловік умер, раділи її рятуванню. Однак з настанням вечора жінку долав смуток.

- Саме

Жила у одному селі бідна вдова, і був у неї один-єдиний син. Був він що називається недотепою й, вчачись у монастирській школі, осягся тільки ити-пі1. Як не билися над ним учителі, нічому більше вони навчити його не змогли. З тих самих пор односільчани без кінця підсміювалися над недотепою. До того ж він і сам безупинно

Жила у одному селі жінка по імені До Тхва з дочкою й зятем. Та був той зять рідкісний ледар. Цілими днями він тинявся по селу, то до одному приятелеві загляне, то до іншого. Додому ж приходив тільки ночувати. Так у дозвільній балаканині проводив він за днями дні, а всі турботи по будинкові лягали на плечі До Тхва. Однак бідна жінка безмовно зносила всі негоди

Жив колись у сільці, що на рівнині у підніжжя гори, селянин.

Дружина у нього вмерла, і він один ростив свого сина. Коли селянин ішов у поле, сина він брав із собою - боявся залишати одного будинку.

Поки батько працював, хлопчик вудив у струмочку рибу або ловив крабів.

Одного разу відіграв хлопчик,

Жив у одному селі алхімік. Він своє життя поклав на те, щоб знайти спосіб одержати із простих металів золото й срібло. Коштувало йому почути, що комусь удалося цього добитися, як він негайно спрямовувався до щасливця, намагаючись будь-яким шляхом вивідати таємницю. Однак, скільки не намагався алхімік, усі дарма. Він витратив на свої пошуки заняття всі заощадження,