Жив у одному селі селянин. У нього занедужала одного разу дружина, і відправився він за лікарем.

А був у той час такий звичай: якщо хворий, якого лікував лікар, умирав, то перед будинком лікаря вішали кокосовий горіх.

Став селянин ходити від одного лікаря до іншого й вибрав того, біля будинку якого висіло горіхів менше,

Трапилося це у пору, коли тигрів на землі було сила-силенна. Жили у одному сільці у підніжжя крутої гори дві сестри, і був у них невеликий клаптик землі. Вирощували вони на ньому рис, тем і годувалися.

- Сестриця, - сказала одного разу старша сестра.- Важко нам одним управлятися зі своїм полем, не жіноча це робота. Добре б знайшов нам друг милий - помічник

Віщун Ба Їй слил великим майстром своєї справи. Прийшов одного разу до нього людей, що побажала довідатися, що чекає його у майбутньому. Проробивши мудрі паси у нього над головою, Ба Їй вирік:

- Протягом чотирнадцяти - п'ятнадцяти днів від ударів чимсь залізним ти втратиш багато крові.

Бідолаха ввірував у неминуче лихо й став із трепетом відраховувати дні. Коли

У якійсь державі жив так був король. Та було у нього сім синів. Усі вони вчилися у чужих краях і пізнали багато премудростей, усі були розумними й утвореними. Але ж на престол може вступити тільки один - самий гідний із сімох. А як довідатися, хто із сімох самий гідний? Думав король, думав і нарешті придумав. Зібрав

Жив-Був колись на світі людей по імені Пхью Тан. Кута свого у нього не було, і він скитался по селу, немов неприкаяний. Те одна сім'я його дасть притулок, то інша. Роботою він себе не утруждал, але односільчани його за це не корили - недоумком уважали.

Якось у одному будинку покуштував він супу, якого йому ще ніколи досі пробувати не доводило. Дуже сподобався

Жив-Був у одному селі людей - страшенний ледар і ледар. "Нічого, - говорили люди, - ось одружиться, і нестаток змусить його узятися за діло". Але не отут-те було! Коли він одружився й обзавівся дітьми, то заледащів пущі колишнього й, щоб отлинить від роботи, вишукував тисячі різних вивертів.

За давніх часів собака був дикому й жила у лісі. Удень-Те усе було гарне, а ось уночі собака почував себе неспокійно. Ледве який шерех, собака підхоплюється й давай гавкати! Набридло їй жити однієї. Розв'язав собака знайти собі сабоного друга й поселитися поруч із ним - удвох-те всі не так страшно. Зустріла вона якось оленя. Який же олень великий, сабоний, які у нього

Жила у одному селі красуня. Прийшов час, і батьки віддали її заміж.

Так не судилося їй була жити із чоловіком. Занедужав він тяжкою хворобою й помер. Гірко засмучувалася молода вдова. Ледве світло йшла вона на цвинтар, поливала могилу сльозами так обмахувала віялом. Довідалися про це її батьки

Скликав колись король однієї країни асамблею, на якій були присутні всі міністри й учені. А стояло цій асамблеї розв'язати питання першорядної державної важливості. Та повелів той король ученим-брахманам вивчити розташування зірок і планет, щоб зуміли вони передбачити його долю.

Старанно

Жив колись у одному монастирі чернець, що славив-ся суворою вдачею. Одного разу під час великого буддійського свята, коли у всіх храмах ішла служба, він побачив на вулиці хлопчиська, що ганяв ворон. - Агов, Лоун Пу!-сердито окликнув його чернець.- Ти чому це займаєшся? Сьогодні такий великий день! Сьогодні покладається, з ранку до ночі