Одного разу прийшов у село людей, що назвався чарівником. Поселився він у будинку старости.

Увечері, коли сім'я старости зібралася за чаєм, чарівник повів таке мовлення:

- Є у мене чарівний рушник. Якщо зав'язати їм ока, то можна побачити усе, що завгодно,

Трапилося це давним-давно. Прийшов Тигр до струмка напитися води й зустрів на березі Жабу.

- Щось ти, Жаба, сидиш так сидиш на тому самому місці? - звернувся до неї Тигр. - Невже ти не можеш перестрибнути на інший берег?

- Дрібниці які! - фиркнула Жаба.- Мені нічого не варто у кілька стрибків забратися на вершину

Одного разу знаменитий мудрець попросив човняра переправити його з одного берега ріки на іншій. Сівба у човен, мудрець оглянув човняра зарозумілим поглядом і запитав: - Скажи, будь ласка, люб'язний, знаєш ти прадавні мови? - Ні, не знаю, - відповів йому човняр. - ПРО, як непробачно вбогі твої пізнання! - викликнув мудрець.- А скажи, милий,

У одному селі одружилися вдова й удівець. Жінка була й ладна й пригожа, так тільки готовила вона з рук геть погано. Як заладить те саме: з ранку готовить нгапи, увечері нгапи - тільки це блюдо й знала. Не витерпів чоловік і став її сварити.

- Свою першу дружину ти, напевно, любив. А мене вічно лаєш, - закричала жінка.

- А ти чого

Жили у одному селі юнак До Ба Її й дівчина Ма Ме Кха. Увечері, тільки-но сходила на небі місяць, юнак незмінно був у будинок до дівчини й мовчачи всідався біля верстата, на якому вона пряла. Він був дуже соромливий і розмов про те, що дівчина довелася

Одного разу Нат долі відправився у одне сільце передбачити майбутнє дитини, яка повинен бути незабаром народитися. Дорогою він сабоно притомився й розв'язав відпочити. Тільки примостився він у розкидистого дерева, що на березі невеликої ріки, раптом звідки не візьмися є Нат - заступник баньяна.

- Куди

Жили-Минулого у одному селі старий холостяк і стара діва. Не рік, не два вмовляли їхні односільчани одружитися й нарешті вмовили. Після весілля молодята довго не могли вирішитися лягти у постіль - вуж дуже вони соромилися один одного. Коли ж надворі стало світати

Жили-Минулого у одному селі чоловік і дружина. Та був у них єдиний син. Займалися вони вирощуванням овочів. Так і добували собі їжу. Та хоча трудилися вони не покладаючи рук, жили майже завжди впроголодь. Їм ледь вистачало їжі до нового врожаю, а часом траплялося й голодувати.

Давним-давно жив у одному селі багатий поміщик. Такий багатий, що йому доводилося тримати п'ятдесят батраків, щоб обробити всі вгіддя. Рік у рік множилося його багатство, так що час від часу він навіть улаштовував для бідняків свята, і тому жителі села

За старих часів ворон і пугач не ворогували, як нині, а були кращими друзями. Ворон, гарний птах, часто жартував над виродливим пугачем і глузував з його витаращаних очей. Правда, він знав, що пугач не тільки потворний, але й запальний, однак при кожній зустрічі починав дражнити пугача:

- Ох, друг пугач, і говорити мені ніяково, і промовчати не можу. Щораз, як ти мене зустрічаєш,