Колись давним-давно жили у одному селі два приятелі. Засобу на їжу вони добували роботою з наймання. Але у пору, про яку піде мовлення, зарядили заливні дощі, і залишилися друзі зовсім без роботи, а виходить, і без їжі. Та коли було з'їдено усе до останньої крохи, розв'язали вони розійтися у різні сторони, прихопивши

Давним-давно жив у одному селі ледачий-преле-нивий людей. Він тільки й думав про те, як би увабонуть від роботи, а на їжу собі добував хитро-, стью так обманами. До того ж лінивець був ще й заздрісником. Ніхто не праг дружити з таким непорядним малим. А тим часом самого його дуже тягло до людей:

Уже боляче

У одному селі жила жінка, найбільше на світі, що любила похвастатися. Подарував їй одного разу чоловік золоте колечко. Жінка обійшла усе село, заглядаючи у кожний будинок, щоб похвастати обновкою, і нарешті відправилася до настоятеля монастиря.

- Ушанований учитель, - звернулася до нього жінка, виставивши вперед руку, на якій поблискувало колечко, - який сьогодні день?

- Середовище,

Зустріли одного разу у лісі Слон і Тигр. Слон і говорить:

- Бачиш на дереві індійського солов'я? Давай Тримати парі. Той з нас, хто, крикнувши три рази, зуміє його злякати, виграє, а, що програв буде з'їдений!

- Добре, - погодився Слон.

- Ну що ж, починай ти! - запропонував Тигр. Крикнув Слон три рази, а соловей продовжував сидетькак ні у чому

У одному бідному сільському будинку зупинився на постій бродячий лікар. Уночі він важко зітхав і вертівся з боку на бік. Господарка стурбувалася й запитує:

- Ушанований учитель, чому ви не спите?

- Я не звик спати без килима. Удома я сплю тільки на килимі.

Поскаржилася господарка:

- У нашому бідному будинку немає килима!

- Ось лихо. Невже не можеш

У незапам'ятні славні часи траплялося людям інший раз бувати на Місяці. Небо тоді покривало Землю немов перевернений нагору дном горщик. Воно, видалося, було так близько від земної поверхні, що людина вірила: якщо піднятися на високу гору, те довгим бамбуковим шостому легко можна його торкнутися. Тому й спілкування з небесними парфумами було справою нескладним.

У далекі-далекі часи у входу у пагоду Шві-Зигоун, що перебуває у Пагане, стояли величезні чхин-теи. Одного разу місто зі швидкістю блискавки облетіла поголоска: коли ока чхинтеев почервоніють, країну осягнеться тяжке нещастя. Неосвічені городяни сліпо вірили тривожним слухам, і з настанням світанку кожний спрямовувався до фатального місця, щоб першому побачити

Жив у одному селі бідняк, був він добрий і послужливий і твердо вірив у те, що по-справжньому щасливий тільки той, хто думає й опікується про інших. Та хоча нічого дурного не можна було про нього сказати, а напроти, був він гідний усілякої похвали й поваги, проте родичка вважала його дурним і непрактичним.

Одного разу у невелике сільце Верхньої Бірми забрели артисти. Жителі села швидко спорудили для них поміст і всі, як один, і старий і молодий, прийшли дивитися виставу. А неподалік від того місця, де був улаштований поміст, перебувала монастирська школа, так що послушники теж могли дивитися нишком виставу.

Коли ж ченці у покладений час уляглися спати, один пролазливий

Жили у одному монастирі чернець і служка. У служки у селі був щирий друг, який запросив одного разу служку до себе на день народження. Покуштувавши частувань і побажавши другові всіляких благ, відправився служка у дорогу назад. По дорозі йому попалося озеро, у якому водилися краби. Озеро те було неглибоким, вода у ньому була чиста й прозора, і краби лежали на дні, як на долоні. Дивився на них служка,