Біографія Сергія Параджанова

Незвичайна доля режисера Сергія Параджанова пелеплетена мереживом слави й неприйняття, радості й смутку, любов’ю та ненавистю. Як писав талановитий кіномитець, у нього було три батьківщини: народився у Грузії, працював в Україні, готувався померти у Вірменії.

З кожної нації він брав те найкоштовніше, що підносило людину на новий щабель духовності. У творчому доробку майстра фільми: “Цвіт граната”, “Легенда про Сурамську фортецю”, “Андрієш”, “Ашик-Керіб”.

Екранізація повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих

предків” стала справжньою перлиною українського кіномистецтва. У фільмі правдиво зображена доля гуцула, який постійно знаходився перед вибором між стихійними силами природи та боротьбою за виживання, між коханням і зрадою, красою та потворністю.

Образи головних героїв фільму Івана та Марічки змушують замислитися глядачів над сенсом людського життя. Режисер намагався створити своєрідний гімн гармонії світу, де повинна панувати любов.

На жаль, у житті Сергія Параджанова знаходив свій відбиток факт нерозуміння його творчих устремлінь. Режисера було тричі ув’язнено, останній раз у Тбілісі, куди

він повернувся у 1977 році. Чи був він політично небезпечним? Зовсім ні.

До політики ставився опосередковано. А що можна було знайти недоречного у його тридцяти сценаріях? Це вирішувати нащадкам. Але націоналістом був ще за життя названий вірменин, який розмовляв українською мовою. З Парижа його привезли непритомним до Єревана.

Тисячі людей прощалися з талановитим співвітчизником. Похований Сергій Параджанов у Вірменії, як і мріяв. Але для України він залишився митцем, що зробив вагомий внесок у розвиток національної культури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Біографія Сергія Параджанова