Біографія Івана Драча

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях Тетіївського району на Київщині. Найперший вірш семикласника Івана Драча було надруковано у районній газеті “Зміна” 8 травня 1951 року.

Після закінчення середньої школи в Тетієві викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячого, працював інструктором райкому комсомолу. Відбув трирічну службу в армії (1955 – 1958) і став студентом філологічного факультету Київського університету, який йому, вільнодумному студентові, не дали закінчити. П. Загребельний, що був тоді редактором “Літературної газети” (тодішня назва “Літературної України”), взяв його на роботу у відділ поезії.

Великої популярності І. Драч набув поемою “Ніж у сонце” (1961), яка була надрукована у “Літературній газеті” 18 серпня 1961 року з передмовою І. Дзюби. Першу збірку поезій видавництво “Радянський письменник” відхилило. Вона вийшла 1962 року у Держлітвидаві під назвою “Соняшник”. У цій збірці поет зробив спробу модернізувати українську поезію, залучивши сучасну термінологію та реалії науково-технічного прогресу 1960-х років, і привернути увагу до простої людини з її щоденними потребами та проблемами.

Пізніше виходили збірки “Протуберанці серця” (1965), “Балади буднів” (1967), “До джерел” (1972), “Корінь і крона” (1974) (Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка 1976 року), “Київське небо” (1976), “Дума про вчителя” (1977), “Шабля і хустина” (1981), “Драматичні поеми” (1982), “Київський оберіг” (1983), “Храм сонця” (1988) та ін.

Центральне місце у збірці “Храм сонця” посіла поема “Чорнобильська мадонна”, в якій поет відгукнувся на жахливу подію 1986 року, що чорною плямою позначилася на всьому подальшому житті України. І. Драч, поєднуючи лірику, сатиру та гротеск, спробував осмислити моральні й суспільні причини та наслідки атомної катастрофи.

І. Драч закінчив Вищі сценарні курси в Москві, працював у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка. Він є автором кіносценаріїв “Криниця для спраглих” (1967) (прем’єра відбулася лише в 1986 році), “Камінний хрест” (1968) (за мотивами творів В. Стефаника), “Іду до тебе” (1970) (про долю Лесі Українки) тощо. За мотивами творів М. Гоголя І. Драч написав два кіносценарії – “Пропала грамота” (1971) та “Вечори на хуторі біля Диканьки” (1984).

З середини 1980-х років І. Драч обирається до правління Київської організації Спілки письменників України, пізніше – його головою. З 1989 року – голова Народного руху України, з 1990 – депутат Верховної Ради, з 1992 – голова товариства “Україна”.

Біографія Івана Драча