Біографія Блоку Олександра Олександровича

Батько майбутнього поета, Олександр Львович Блок, молодий учений-юрист, професор Варшавського університету, із блискучими, за свідченням сучасників, здатностями, мав неврівноважений і неуживчивий характер. До того ж був затворником, кабінетною людиною. Дружина змогла прожити з ним усього два роки, які пригадувалися потім, як тяжкий сон. Восени 1880 року вона вернулася в Петербург, у рідний дім. Тут і з’явився на світло її син Олександр.

Дитинство й отроцтво Олександра Блоку пройшли в будинку сім’ї Бекетових і були овіяні духом матері. Мати завжди була поруч із сином – не фізично, так подумки. Дід поета – відомий професор ботаніки, ректор Петербурзького університету. Бабуся – невтомна перекладачка, “список праць її” величезний. Дитинство хлопчика було затишно й безхмарно.

Провесною Бекетови виїжджали у свій підмосковний маєток Шахматово, придбане ними за порадою друга сім’ї Д. И. Менделєєва Ця “запашна глухомань” була в дитинстві й ранній юності майбутнього поета вікном у рідні краї. В 1889 році Олександра Андріївна другий раз вийшла заміж. Її чоловіком став поручик гренадерського полку Франц Феліксович Кублицкий-Пиоттух. Мати Блоку сподівалася, що син знайде батька. Надія зникла при перших же зустрічах вітчима спасинком.

Франц Феліксович поставився до хлопчика вежливо-равнодушно. Після заміжжя Олександра Андріївна

покинула бекетовскую квартиру й оселилася на казенній квартирі чоловіка. Через два роки Сашко пішов у Введенскую гімназію, де навчання велося по класичній програмі, учили, як згадував Блок, “майже винятково граматикам”, і вчили “люто”. Улюбленим заняттям хлопчика було складання домашніх журналів – сімейна розвага в інтелігентних шарах російського суспільства.

Мати підтримала творчість сина Подібно всім дитячим добуткам, вірші й оповідання Сашка Блоку життєрадісні й безпосередні. Підлітком майбутній поет став випускати сімейний журнал “Вісник”. Це вже було серйозне підприємство. Гра в журнал, що тривав три роки, була своєрідною літературною школою. Блок легко пише вірші, наслідувати Жуковського, Пушкіну, Лермонтову, мова його багата, він прекрасно почуває літературні стилі.

У січні 1897 року інше захоплення зажадало повної віддачі молодих сил Це захоплення – театр. Закінчивши гімназію навесні 1898 року, Блок подав документи в Петербурзький університет на юридичний факультет і був прийнятий. У силу свого характеру Олександр не приймав участі в студентському революційному русі, тому незабаром відчув себе ізольованим: ні з лівими, ні із правими. Це було невесело й неприємно, але міняти таке положення поет не хотів.

На початку 1901 року серцем поета заволоділа любов до Люби Менделєєвої, дочки відомого хіміка “Вірші про Прекрасну Даму”, що створювалися протягом трьох років ( 1901-1903), передають незліченні вигини глибокої й жагучої любові. Літнім ранком 1903 року наречена й наречений переступають поріг церкви, розташованої між Шахматовом і Бобловом, у якій їх обвінчали. Роки навчання Блоку довелися на самий бурхливий період в історії Петербурзького університету. Поет не приймав діяльної участі в політичній боротьбі студентів, але був її свідком і випробовував, звичайно, її вплив. Почасти під впливом університетських подій світогляд поета стає більше демократичним.

Університет, як поет сам визнавався, дав йому “деяку розумову дисципліну й відомі навички”. В 1904 році виходять два цикли його віршів – “Вірші про Прекрасну Даму” і “Розпуття”, в 1907-м – “Ситі”, цикл віршів “Несподівана радість”, “Сніжна маска”. У ці роки Блок пише: “Усе живемо за китайськими стінами, напівнехтуючи один одного, а єдиний загальний ворог наш – російська державність… шинки, скарбниця й чиновники”. У свідомості поета два Росія.

Одна – далека, інша – близька. Та – народна, ця – казенна Про тійа мрієш, цю клянеш. У травні 1909 року Блок із дружиною їдуть в Італію.

Але вже в червні вертаються. “Єдине місце, де я можу жити, – писав поетматери, – все-таки Росія, але ужаснее того, що в ній (по газетах і спогадам), здається, немає ніде”. Росія не відпускала. Залишалося додержуватися боргу художника – бути свідком на цих нещасних просторах, мріючи про “ліричну величину”, ненавидячи сьогодення, думаючи про майбутнє.

У листопаді 1910 року московське видавництво запропонувало Блоку видати збірник віршів “Вірші про Прекрасну Даму”, “Несподівана радість”, “Земля в снігу”, “Ночниечаси” лягли в основи дивної ліричної трилогії про життя сучасника. У цьому ж році він починає поему “Відплата”, в 1914-м – “Солов’їний сад”. В 1917 році поет пише: “Відбулося те, чого ніхто оцінити не може, тому що таких масштабів історія ще не знала.

Не відбутися не могло, трапитися могло тільки в Росії”. В 1918 році Блок виступає зі статтею “Інтелігенція й революція”. У цей же час з-під пера поета виходять ще дві поеми: “Дванадцять” і “Скіфи”. 21 квітня 1921 року у Великому драматичному театрі відбувся авторський вечір Блоку, зал був переповнений. Наприкінці весни Олександр Олександрович занедужав, лікарі встановили кілька хвороб: нерви й серце.

Олександр Блок умер 7 серпня 1921 року Впетрограде.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Біографія Блоку Олександра Олександровича