Колись, давним-давно, був старий з бабою. У них був син Амінбек. Батьки прагли зробити Амінбека багатим торговцем. Одного разу вони дали синові сто рублів і веліли йти вчитися торгувати. Амінбек не праг бути торговцем, а праг одержати знання у науках і мистецтві.

Амінбек прийшов у одне місто, переночував у заїжджому будинку, а ранком вийшов

Жив-Був один егет. Егет цей був митецьким мисливцем. Ось одного разу пішов він на полювання. Зустрів йому вовк. Егет праг убити його, але вовк заблагав людським голосом: «Не вбивай мене, егет! Коли-небудь послужу я тобі службу». Егет не став убивати вовка й пішов далі.

Побачив мисливець-егет беркута й праг було його застрелити, але беркут теж заговорив людським голосом:

За давніх часів був один багатій. Кликали його Саранбай, і був Саранбай жадібним і скупим. Ось якось зібрався він їхати на ярмарок. Устав спозаранку й почав думати, чого б побрати із собою у дорогу поїсти.

А чого тільки не було у нього: і овець,

Одного разу навесні зустрілися ведмідь, вовк, собака й заєць. Вони поскаржилися один одному на те, як погано жилося їм узимку: було холодне й важко добувати їжу. Та стали вони радитися.

- Давайте жити разом, так буде краще! - сказав ведмідь.

Усе погодилися із цим. Побудували вони хату на лісовій галявині й почали жити разом. Якось раз ведмідь говорить:

- Друзі,

У часи давно минулі був у одному місті молодий цар. Не злюбив він старих і повелів усіх їх убити. Лише один хлопчик урятував свого батька-старого, сховавши його у підземелля.

Незабаром молодому паную оголосив війну цар сусідньої держави. Молодий цар став збирати військо. Егет батька, що вкрив, перед виступом у похід спустився до батька у підземелля, щоб попрощатися.

Жили за старих часів у одному аулі старий з бабою, і у них був єдиний син Абзалил. Старий з бабою були дуже бідними. У них не було ні худоби, ні іншого багатства. Незабаром старі вмерли. Маленький Абзалил залишився один. Від батька йому дісталася тільки оберемок лика.

Одного разу Абзалил побрав оберемок лика й пішов до великого озера. Занурив

«Того, хто відділиться від людей, розтерзає ведмідь, того, хто відстане, — з'їсть вовк», говорить стародавнє башкирське прислів'я. «Коли на дикого звіра йдете, потрібно йти у згоді між собою, бути дружними й виручати товариша», — так говорять старі мисливці на Уралі.

Не такими були товариші

Були колись старезні старий з бабою. За усе довге життя дітей у них не було. Була у них одна лише собака, по кличці «Сарбай». Сарбай був гарний пес, і старі дуже любили його. Але ось у старого з бабою народилася дитина. Після цього життя Сарбая стала вже іншої: хазяї не обертали на нього уваги, рідко годували, і він став худнути. Одного разу побіг Сарбай у ліс і зустрів

У святковий день батьки послали маленького сина кликати гості: «Клич такого-те дядька, такого-те дідуся, такого-те зятя…», — і назвали йому так багато різних імен, що відразу й не упомнить.

Слухняний хлопчик вибіг на вулицю й відразу забув, кого йому веліли кликати у гості. Повернутися додому й перепитати він не посмів. Та придумав: « Покличу-но я всіх своїх сільських із усіх