Давним-давно жили, говорять, чоловік із дружиною. Та був у них один син і одна дочка. Але ось одного разу мати цих дітей умерла. Діти залишилися сиротами. Батько одружився на іншій. Мачуха не опікувалася про дітей.
Була у дітей дуже гарна бура корова, що залишився їм від матері. Вони щораз, як верталися з медресе, милувалися до цієї корови, як до матері. Коли дуже хотілося їм є, вони ссали коров'яче вим'я і її молоком угамовували голод. Довго вони так жили й минулого дуже прив'язані до корови. Але провідала про це мачуха.
Та ось одного разу перед поверненням чоловіка з роботи вона прикинулася важко хворий. Чоловік ще не встигнув доладно зайти у двері, як дружина запричитала:
- Важко занедужала я, старий, прагну з'їсти серце бурої корови, якщо його знімання - виздоровлю.
Чоловік розгубився й сказав:
- Діти адже не захочуть, щоб її закололи.
- Я дорожче або діти?- запричитала дружина. - Одну дружину вморив, тепер і мене прагнеш на той світло проводити?
Чоловік змушений був їй поступитися. Вивів корову й тільки приготувався було її заколоти, як з медресе повернулися діти. Скільки не просили діти, жестокосердий батько не почув їхньому благанню. Бачачи це, діти стали благати:
- Батько, перш ніж заколоти корову, дозволь нам один один раз покататися на ній.
Батько погодився. Діти піднялися на корову, і вона швидко понесла їх у далекий лісовий край.
На інший день добралися вони до золотого лісу. Брат заборонив сестричці рвати чудесні листочки. Але сестричка, коли брат цього не бачив, зірвала один золотий листочок і сховала у кісках.
За три дні діти проїхали золотий, срібний і мідний лісу. Сестричка у кожному лісі непомітно зривала листочок і ховала у кісках. Як тільки вибралися з останнього лісу, дівчинка скам'яніла. Заплакав брат у отчаяньи. Тоді бура корова веліла висмикнути з її хвоста три волоски й спалити. Коштувало братові це зробити, як сестричка ожила. А мачуха будинку негайно скам'яніла. Вони поїхали додому, зажили, говорять, добре й щасливо.