Був у одного старого єдиний син, дуже, говорять, що не любив утруждать себе: що батько не велить зробити - він тільки у потилиці чеше. Одного разу батько сказав йому:
- Синок, у худобин корм скінчився, з'їздь-но на луг.
- Там на дорозі - яма, як наїдеш - гарба переварачивается. Не поїду, - відмовився син.
Батько:
- Коль перекинеться, Нестаток тобі допоможе. Нестаток покличеш. Поїхав син за кормом. По дорозі назад гарба насправді догодила колесом у яму й застрягла. Малай і так і сяк - не може конячка витягтися віз. Прийнявся малай кричати:
- Нестаток-Агай, допоможи!
Кричить-Надривається, а Нестаток на допомогу не йде. Уже й заблагав - немає й немає допомоги.
Пройшло так години два. Зрештою виламав малай дрин, сунув під колесо. підганяє конячку, сам гарбу позаду штовхає. Помаялся неабияк, але виштовхнув Усе-таки.
Повернувшись додому, докладно розповів батькові про, що приключився.
- Як, - говорить, - не кричав - обіцяної тобою допомоги від Нестатку не дочекався.
- Ось це, синок, саме й був нестаток. Лементом до неї не докричишся, але кожний у свій строк з нею спознается, - пояснив батько.