Барка Василь Костянтинович Судна дорога


I

Дві неділі, дві вінечні долі,
Над гризню гармат рідніли.
Хоч від гілки віолет медовий
Близько брався до одвірків.

Грішник, де з навал незваних танків
Близять розблиски в розбої, –
Став: стріляйте! а не згоден знати
Тьми з неправди гробової.

І калікою з обжинків крови,
Дотерпівши смерть, як прірву,
Звівся – кривду ночі відбороти:
В знаках дикістю звірину.

Вибийся з тенет: мов олень рани,
Огняної – в плечі хворі.
По крижинах моря, в вибух браних,
Вийди крізь метіль безкормиць…

Тінню непривітною, а встати –
З праху, з пастки навернувшись:
Тінню Савла – на поріг останній,
Де досвітлюються душі.

Нивами обнов, де й горе кожне,
Множиться на грізний сполох:
До джерел, як птах з пожеж, чи зможе
Перейти душа поволі?

Дві неділі – дві любові: в крузі
Сонця й місяця взоріли,
Обіходячи, аж море скрушить
Гріх і посклада зернини. II Дві неділі, – де не змовкне в ярмах
Океан! (і гори чули);
Що одна світанний вінчик брала,
Друга з полудня палючий.

Подаровано не мідну скриню,
А сердечну правду в денність.
Знов галузками садів наринуть,
Ганячись, вали квітневі.

Все, що зріднене від серця – вічне;
Понад океанний розпач:
Буде все біліти! в зірці скличе –
Жити, де зійшла, дівоча.

На безмежності по димній смузі,
Переходячи,


вітрильце –
Свідчить, свічкове! хоч вітер змучив:
Півпелюстки з бурі бризне.

Нам розділено стежки пропащі –
З вибухів, при злих руїнах…
Скрізь війна: світопожежний ящер
Пекла! – до країв куріла.

Морок стінами біди з безодні
Від зірок стежки відрізав –
Хоч трояндні відсвіти назовні
В хмарі, що пашить, залізна.

Вже ізгой – на другім боці ночі –
До пророцтва зміг припасти…
Мирний океан! стокрилля множить:
З горами, біліш від айстри.

Друга на порозі перестріла,
Від його човнів і серпня,
Витканого з блискавки – неділя
Друга: криник! милосердна.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Барка Василь Костянтинович Судна дорога

Categories: Твори з української літератури

Links