Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ Скорочено

Була колись у мене баба Корупчиха.
Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний – приходив до Корупчихи.
Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний – грівся у Корупчихи І виносив од неї вузлик у пазусі. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла.
Як насняться мені сни чорнющі – Прийде Корупчиха, розв’яже вузлик, Як насняться мені сни солодкі з калиною,

Прийде Корупчиха, зав’яже їх у вузлик. Дуже журиться баба Корупчиха в могилі,
Руки їй склали, не може зв’язати вузлика. Я не вірю у скатерки-самобранки, Вірю у вузлики баби Корупчихи. Сам їх бачив, сам їх розв’язував І зав’язав їх навіки у пам’яті.
А Корупчиха білою хустиною запиналася, Вузлика під шию ніколи не зав’язувала, А сховали її у позиченій хустці, Бо свої вона у вузлики пов’язала…
Коментар
Баба Корупчиха, героїня вірша І. Драча, все життя прожила для людей – допомагала їм, розраджувала, “в’язала вузлики” з пиріжками для голодних, перебирала на себе болі
й турботи тих, хто до неї йшов. Тільки для себе нічого не надбала. Тому й сниться все життя, ліричному героєві балади ця безкорислива жінка, як символ доброти, і її вузлики з пиріжками з калиною здаються йому кращими за їжу казкової “скатерки-самобранки”.
Поезія побудована в епічній, сюжетній манері, сповнена глибокого філософського змісту, роздумів про добро, совість, безкорисливість і сам смисл життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ Скорочено