Балада про Байду в турецькому полоні
Існує ряд балад, які стосуються власне історичної тематики. До власне історичних балад належать ті, в яких оспівуються епізоди з життя конкретних історичних осіб. Деякі з них є витвором народної фантазії, інші мають під собою реальну життєву основу. Це – Балада про Байду в турецькому полоні, про поєдинок Нечая з шляхетським загоном, про страту гайдамаками зрадника Сави Чалого, а також цілий ряд балад, сюжети яких побудовані на любовних колізіях (про Довбуша і Дзвінку, Марусяка і попадю, Кармалюка і його зрадливу полюбовницю). Є багато інших
У баладі “Бондарівна” змальовується непоодинокий випадок з часів панування на Україні польської шляхти. Десятки версій твору об´єднані спільним сюжетом:
Ой у місті Немирові дівок танець
Молодая Бондарівна всіх передом водить.
Ой приїхав пан Каньовський з великого двору,
Він зліз з коня та й до корчми – не дбає гонору.
Ой сказав він “добридень”, ввійшовши до хати,
Та і взяв він Бондарівну к собі пригортати.
Не дивився пан Каньовський ні на які люди,
Поцілував Бондарівну у самії губи.
А молода ся дівчина ще жартів не знала.
Замахнула рученькою та по лиці втяла.
За порадою людей вона втікає додому, “а за нею та гайдуки з голими шаблями”. Вони “поймали Бондарівну за білую руку і повели Бондарівну на велику муку”. Пан Каньовський пропонує їй вибір:
Чи ти хочеш, Бондарівно, меду, вина пити.
Або хочеш, Бондарівно, в сирій землі гнити.
Дівчина вибирає смерть, і пан зі злості вбиває її з лука, а потім справляє пишний похорон, скликаючи всю шляхетську знать. Цей сюжет близько споріднений з сюжетом про нескорену полонянку в турецькій неволі.
Типологічними перегуками з темою продажі дівчини у турецьку неволю характеризується ще одна балада більш пізнього періоду – “Лимерівна”, сюжет якої теж породжений соціально-побутовою дійсністю: стара мати Лимериха пропила в шинку свою дочку панові:
Пила, пила, стара мати на меду,
Та й пропила доньку свою молоду.
Та хто ми дасть гарнець пива, два – вина,
Того буде Гандзуненька молода.
Лимерівна, протестуючи проти такого приниження, втікає від свого нового хазяїна, який конем наздоганяє її:
Як узяв Лимерівну на коня,
Та й потащив Лимерівну по тернах.
Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну,
Да рознеси Лимерівну непевну…
Після такого покарання дівчина просить дати їй гострий ніж “повиймати чорний терен з білих ніг”, але
Не виймала чорний терен з білих ніг,
А встромила проти серця гострий ніж.
Ще живу пан везе її до мами:
Ой одчиняй, моя тещенько, ворота,
Іде к тобі дочка твоя п´яненька!
У багатьох варіантах Лимерівна висловлює свою останню волю в дусі давньої народної традиції, за якою похорон незаміжньої дівчини справлявся як весілля.
Проміжним між “Лимерівною” і “Бондарівною” твором є балада про самогубство підпоєної і зведеної воєводенком дівчини “Немирівни”, але вона закінчується покаранням злочинця – “воєводенка да й розстріляли”.
Як бачимо, у баладах більш пізнього періоду вже немає нічого містичного, надприроднього чи магічного, їх напруженість і драматизм витікає із незвичайної, але реальної побутової ситуації, в яку потрапляє центральний герой чи героїня, і єдиним виходом з якої часто є смерть.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)