Був у Самарканді шах, по імені Шаміль, і була у нього єдина дочка. Кликали її Зарнияр. Шах найняв муллу, щоб він окремо займався з його дочкою. Та він завжди займався спершу з дочкою шаха, а потім з іншими дітьми.

Одного разу шах обідав зі своєю дружиною. - Слухай, чоловік, - сказала йому дружина, - адже у нас немає спадкоємця. Давай-но відправимося у Мекку, відвідаємо