У старожитні часи жив на світі жадібний і жорстокий падишах. Не було у нього дітей. Та ось одного разу вночі приснилося падишахові, що він розмовляє з дервішем.

- Слухай, падишах, бачу, засмучуєшся через те, що немає у тебе дітей. Але знай, радий не будеш, якщо з'явиться у тебе спадкоємець, - сказав йому дервіш.

- Тому це радий не буду?

Жив-Був шах. Та був у нього єдиний і улюблений син, а кликали його Мелик. Одного разу їхав Мелик верхи по берегу моря й раптом бачить: конюх і Кечал Мамед (герой азербайджанських казок, розумний, спритний) про щось сперечаються, кулаки у хід пустили. Мелик підскакав, розняв сперечальників і запитує: - Що ж це ви не поділили? За що тузите один одного? Забіяки трохи віддихалися, конюх і говорить:

Один старий із сином пішли у ліс за дровами. Раптом назустріч їм лев. - Ось удача, - взревів лев, - три тижні я нічого не їв, тепер знімання вас обох і наїмся. Син почав тремтіти від страхів. - Батько, що ж нам робити? Адже лев з'їсть нас. - Не бійся, синок, я зараз прожену його, - відповів старий. - Що ти, стара людина, можеш зробити із сабоним левом? - запитав

Молодий шахзаде зі своїми назирами й візирами відправився на полювання. Ганяючись за джейраном, він далеко випередив своїх супутників і, нарешті, заїхав так далеко, що зовсім втратив їх з виду.

Бажаючи вернутися до своїх назирам і візирам, він помітив, що заблудився: спереду перебував темний ліс, а за велике поле. чисте, не стоптанное ні людьми, ні звірами.

У віддалені тимчасова, коли ще ріки текли молоком і медом, коли на землі панували життя безтурботне й спокій незворушний, коли вівці паслися разом з вовками, у невідомій державі жив якийсь шах Аман-Шах.

Були у нього три витязі-сина: старшого кликали Ахмедом, середнього Мамедом, а молодшого Бахрамом. Усі вони гаряче любили батька й дорожили його

У одного шаха були дружина й син. Одного разу шах побрав із собою сина, візирів і векилов і відправився на полювання. Після того, як було вбито ними багато дичини, шах наказав розкинути намет на мальовничій галявині й улаштував тут стоянку. Соромлячись свого батька, шахзаде велів розбити свій намет подалі від намету батька.

Шах дуже любив сина й часто відвідував його. Та ось,

Одного разу журавель пив воду з болота. Вийшла з болота жаба й говорить:

- Братик журавель, давай побратаємося.

- Послухай, жаба, - відповідає журавель, - боюся, із цієї дружби нічого не вийде.

- Чому? - запитує жаба.

- Тому, що ти живеш під водою, а я літаю під хмарами. Ні я до тебе

Жив-Був один шах. Та було йому більше сорока років, а він усе ще не був одружений. Він праг одружитися на такій дівчині, яка була б сабоніше, хоробріше й розумніше його. Але скільки він не шукав, ніде не міг знайти таку дівчину.

Усе знали, чого шукає шах. Одного чудового дня прийшов мудрий старий до шаха й сказав:

- Про шах, дівчина,

У одного шаха було одинадцять синів. Десять із них були від однієї матері, а останній - від іншої. Кликали його Мухтар.

Розв'язавши, що настав час женити синів, шах покликав візира й повідомив його про свій намір. Візир схвалив його розв'язок і сповістив про це синам шаха. Однак, ті не погодилися з батьком. Коли шах довідався про це, він викликав

Гуляв лев по лісу й зустрів лиса. Бачить, лис так схуд, що ледве ноги волочить.

- Слухай, що це з тобою приключилося, лис? - запитує лев.

- Тиждень не їв я, - відповідає лис, - не можу нічого добути. Пошкодував лев лиса, добув він дичину й приніс йому.

- Братик лисиць,