Розповідають, що шах Аббас зі своїм візиром раз на місяць, змінивши обличчя, обходив свої володіння. Одного разу, переодягшись, вони пішли по містах і селам і дійшли до якогось джерела. У джерела вони побачили дівчину з ковшем у руках. Шах попросив дівчину напоїти його водою. Дівчина вилучила руку у джерело й замутила воду. Довелося

Жив був шах, у шаха були син і дочка, тільки дочка була німа. Вона був прекрасний, як п'ятнадцятиденний місяць, чарівна, як райська гурія. Ока її блискали, як ранкові зірки, брови начебто намальовані були кистю. Вона була розумна й добра, ніжна й тендітна. Постійний смуток

Жили-Минулого мишеня й кіт.

Одного разу висунулося мишеня з нори й говорить котові:

- Давай станемо з тобою братами.

- Не вийде брата з тебе, - відповідає кіт.

- Чому? - здивувалося мишеня.

Кіт пояснив, що мишеня - боягуз, злодій і шкідник, тому й не годиться йому, котові, у брати

Жили-Минулого у одному державі за давніх часів два сусіди. Один з них обманом, нечесним шляхом розбагатів і став купцем. Інший сусід чесною працею звів собі будинок, розбив сад, став садівником. Одного разу між сусідами розгорілася суперечка. Купець говорить:

- Послухай, сусід, бачу я, як ти днем і вночі у поті чола свого трудишся. Давай-но я навчу тебе легко заробляти гроші.

- Та як це? - запитав

Жив-Був падишах. У нього був такий сад, рівного якому ніхто не бачив. Троянда окликала троянду, соловей-солов'я, по садові дзюрчали чисті, як сльоза, джерела. Із усіх кінців миру по наказу падишаха привезли найрізноманітніші дерева, і падишах розсадив їх у саду. Одним словом, у саду можна було знайти й життєвий

Жив-Був у місті Исфагане шах. У цього шаха було троє синів. Відчув шах наближення смерті. Покликав він синів і говорить:

- Про діти мої, залишилося жити мені небагато, я старий, не сьогодні-завтра вмру. Послухайте ж, що я вам скажу, - він повернувся до старшого сина. - Тобі, Ахмед, я залишаю трон, Магомет буде візиром, а ти, Гасан, як самий молодший, будеш радником.

Жив-Був сліпий шах. Скількох би лікарів не запрошував він, ніхто не міг вилікувати. Одного разу з'явився у володіннях шаха новий лікар, оглянув він ока й говорить:

- Так буду я жертвою твоєї, великий шах, я знаю ліки для твоїх очей. Але уводити, увести до ладу нього не дістане рука людини.

Шах так зрадів,

Жив-Був багатий купець. Задумав він одного разу відправитися у чужі країни торгувати. Накупив багато різних товарів, розпрощався із дружиною й пустився у дорогу. Він переїжджав з однієї країни у іншу, поки не приїхав у якийсь місто. Там він зупинився у караван-сараї. А у цім місті існував такий звичай, що всякий чужестранний купець повинен був підносити шахові гідний подарунок. Після цього

Жив-Був кравець і був у нього учень. Кравець шив для шаха одяг і повинен був закінчити її до наступного дня. Усю ніч кравець зі своїм учнем був зайнятий шиттям. Трохи згодом учень не витримав і заснув. Побачивши це, кравець негайно розбудив його, говорячи, що якщо до завтрашнього дня вони не закінчать роботи, шах піддасть їхньому страшному покаранню.

Прокинувшись,

Жив-Був у лісі старий ведмідь. Настала зима, усе покрилося снігом, птаха, звірі поховалися у свої нори. Ведмедеві є нема чого, хоч помирай з голоду. Голодній курці сниться просо, а ведмедеві приснилося м'ясо, і він почав у сні є його, причмокивая. Прокинувся ведмідь від свого ж плямкання й пішов, шукати приснившееся м'ясо. Довго він ішов, через гори, через доли