Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого

Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 року, коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії.
Про довгий шлях твору від задуму до втілення свідчить і те, що в попередній комедії “Сто тисяч” (1889) ми вже зустрічаємо згадки про Пузиря, Чобота – багатих хазяїв; фактора Маюфеса, лихваря Хаскеля.
Після написання комедії у квітні 1900 р. її було надіслано до цензури,

де лише в грудні 1900 року було одержано дозвіл на її постановку. Перші вистави “Хазяїна” пройшли з великим успіхом у Києві наприкінці січня і на початку лютого 1901 р. Найвідповідальнішу роль – Пузиря – під час цих вистав виконував сам автор комедії.
У листах Карпенка-Карого цього періоду зустрічається чітке формулювання авторського задуму. Драматург підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!”
Про дивну пристрасть деяких людей до збагачення заради збагачення писали і Бальзак, і Гоголь, і Салтиков-Щедрін
та інші класики світової літератури. Але Карпенко-Карий розкрив образ головного героя, який втілює ідею твору, на такому широкому тлі соціальних процесів, що його “Хазяїн” став символом доби становлення капіталізму на півдні України.
Недаремно, наприклад, І. Франко писав, що “постать Терентія Гавриловича Пузиря представлена на фактичній основі українського мільйонера-мужика Харитоненка і його окружения”, а народний артист В. Василько згадував: “Батько мій прослужив у Терещенка 40 років бухгалтером і був знайомий майже з усіма прообразами п’єси “Хазяїн” Тобілевича. Він розказує, що Ліхтаренко – це був у житті Дударенко…
По оповіданню батька, Тобілевич гостював в Тьоткінському маєтку десь біля Курська, і там йому розказували всі ці пригоди з пам’ятником, з кожухом. Все це він взяв з життя”. Брат письменника П. Саксаганський слушно зауважував з цього приводу, що прототипом “Хазяїна” міг бути Терещенко, а міг і будь-який багатій з Херсонщини, оскільки таких людей Карпенко знав досконало.
Усі факти свідчать про те, що типізація провідного образу комедії, як і інших образів, досягла’ високого рівня майстерності і дала авторові створити тип, що перевершував усіх своїх життєвих прототипів.
Отже, спостереження над українською дійсністю кінця XIX ст. і характерами та діями великих капіталістів-землевласників пройшли у Карпенка-Карого творчу обробку. Автор відповідно до вимог жанру сатиричної комедії відібрав найсуттєвіше в характерах та обставинах, дещо загостривши й перебільшивши. Це і склало життєву основу твору.
Про глибину і правдивість розкриття образу аграрія-мільйонера свідчить той факт, що селяни з населених пунктів Кадашеве та Кар-люжен, яким письменник давав читати твір, упізнали в образі Пузиря мільйонера-землевласника Шевякова, якого вони ще пам’ятали звичайним, небагатим селянином на прізвище Шуляк. Цей Шуляк починав із звичайних маленьких комерційних операцій, а став власником десяти економій, сотень десятин землі, тисячних отар овець, а згодом навіть змінив прізвище на інше, благородне.
Дехто з сучасників Тобілевича вважав, що прообразом Пузиря був куркуль Сінадіно, якому належало шість тисяч десятин землі і кілька кінських заводів у Тавричеській та Херсонській губерніях.
В образі Пузиря упізнав себе і мільйонер Терещенко. Саксаганський у мемуарах навів цікавий факт про те, як до Карпенка-Карого було підіслано якогось незнайомого чоловіка, який пропонував письменникові хабар у 30 тисяч, щоб п’єсу зняли з репертуару. Проте письменник був непідкупним.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого