Автор і оповідач у “Пісні про Сокола”

У ранніх романтичних творах Максим Горький вдається до випробуваного способу “розповідь у розповіді”. Автор слухає мудрого Надир-Рагім-Огли, старого кримського чабана, що розповідає йому легенди й казки, співаючого дивні пісні, а потім красивою мовою передає читачам почуте. Це дозволяє автору досягти тієї достовірності, яка йому необхідна-Ми беззастережно віримо в існування Ужа і Сокола, в їхню розмову. Автору не треба переконувати читача в достовірності подій. Та це й не важливо – казка перед нами або минуле.

Автор показує дві філософії, два способи життя. “Безумству хоробрих” Уж протиставляє “низькі істини”, він навіть прикривається показним патріотизмом: “Нехай ті, хто землю любити не можуть, живуть обманом. Я знаю правду. І їх закликам я не повірю. Землі створіння – землею живу я “. Здається, що автор погоджується з цією міщанської філософією.

Але це тільки зовнішнє враження. Горький запрошує читача самого зробити вибір, а не вирішує все за нього. Автор ніби говорить: “Так, існує життя, є істина, але вона не вічна. Розвиток життя народжує нові істини “.

Горький – майстер короткого оповідання. Скупими, але яскравими фразами він вміє сказати набагато більше, ніж часом стоїть за довгими філософськими міркуваннями. Майстерність і художнє обдарування Горького розкрилося вже в ранньому його творчості. “За

темно-синього золотим візерунком зірочок написано щось урочисте, чаруюче душу, бентежить розум солодким очікуванням якогось одкровення”. Підтвердженням тому є “Пісня про Сокола”.

Автор слухає мудрого Надир-Рагім-Огли, старого кримського чабана, що розповідає йому легенди й казки, співаючого дивні пісні, а потім красивою мовою передає читачам почуте.

Це дозволяє автору досягти тієї достовірності, яка йому необхідна. Ми беззастережно віримо в існування Ужа і Сокола, в їхню розмову. Автору не треба переконувати читача в достовірності подій. Та це й не важливо – казка перед нами або минуле.

Автор показує дві філософії, два способи життя. “Безумству хоробрих” Уж протиставляє “низькі істини”, він навіть прикривається показним патріотизмом: “Нехай ті, хто землю любити не можуть, живуть обманом. Я знаю правду. І їх закликам я не повірю. Землі створіння – землею живу я “. Здається, що автор погоджується з цією міщанської філософією. Але це тільки зовнішнє враження. Горький запрошує читача самого зробити вибір, а не вирішує все за нього. Автор ніби говорить: “Так, існує життя, є істина, але вона не вічна. Розвиток життя народжує нові істини “.

Горький – майстер короткого оповідання. Сукуп, але яскравими фразами він вміє сказати набагато більше, ніж часом стоїть за довгими філософськими міркуваннями. Майстерність і художнє обдарування Горького розкрилося вже в ранньому його творчості. “За темно-синього неба золотим візерунком зірочок написано щось урочисте, чаруюче душу, бентежить розум солодким очікуванням якогось одкровення”. Підтвердженням тому є “Пісня про Сокола”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Автор і оповідач у “Пісні про Сокола”