Жив-Був один бідняк. Цілими днями трудився він у поті чола й ніяк не міг звести кінці з кінцями. А багатій працював мало, жив розкошуючи.
Пішов бідняк до багатія й сказав:
- Ти працюєш менше мене, а живеш краще всіх у аулі. Розкажи, звідки у тебе стільки багатств.
- Відомо звідки, - відповів багатій, сміючись.- Багатства дає аллах.
«Видне, і мені теж потрібно побачити з аллахом», - розв'язав бідняк і пішов шукати аллаха.
Довго йшов він і зустрів у лісі з паршивим вовком.
- Куди шлях тримаєш? - запитав вовк.
- Так ось іду шукати аллаха, щоб попросити у нього багатства.
- Про як це до речі! - викликнув паршивий вовк.- Запитай його заодно, як мені позбутися парши.
Бідняк пообіцяв виконати прохання вовка й пішов далі.
У одному аулі зупинився він на нічліг у багатої вдови, яка шукала чоловіка. Сподобався їй подорожанин, і вона залишила його погостювати. Бідняк відпочив, од'ївся на хлібах удови, а потім зібрав пожитки й став збиратися у шлях.
- Куди ти збираєшся? - запитала вдова.
- Так ось прагну знайти аллаха, щоб попросити у нього багатства.
- Я сама вкажу тобі шлях до багатства. Залишайся тут, - почала просити його вдова.- Навіщо тобі аллах?
- Ні, я повинен його знайти, - упорствовал бідняк.- Та й вовк просив мене довідатися у аллаха, як йому позбутися парши.
- У такому випадку ступай, шукай свого аллаха! Так не забудь сказати вовкові, що від парши найкращий засіб — це м'ясо дурня.
Та пішов бідняк шукати аллаха. Багато виходив різних доріг, але знайти аллаха йому так і не вдалося.
Нарешті, втомлений, змучений, розв'язав він повернутися додому. Та знову зустрівся йому паршивий вовк і запитує:
- Ну як, друг, знайшов ти свого аллаха?
- Як би не так! Його, очевидно, і зовсім немає. Але засіб від твоєї хвороби я знаю. Одна багата вдова, залишитися у якої я відмовився, сказала, що парша виліковує м'ясом дурня.
- У такому випадку я повинен тебе з'їсти! - сказав вовк розірвав бідняка.