Якось трапилося, що Насреддин побився з односільчанином. Супротивник був відомий силач і без особливої праці здолав Насреддина. З розбитим носом пішов Насреддин до сільського кадию скаржитися на кривдника.

- Догледь, що зробив із мною цей негідник. Невже на нього

Не у настільки прадавні часи жив у Ботлихе відомий алим. У нього було багато послідовників і муталимов, які розносили славу про його мудрість по всьому Дагестані. Серед багатьох старанних і слухняних муталимов був один зухвалий насмішник, витівки якого

Жив-Був дуже митецький злодій. Та був у нього син, якого він з малих років навчав своєму ремеслу. Постійно крали вони ханські скарби, і ніщо не могло їм перешкодити. Хан і стражу подвоював, і капкани ставив, але усе було пошук.

Одного разу знаючі люди порадили ханові перенести скарбницю у інше місце, а скарбницю до половини залити медом.

Темною ніччю батько й син підкралися

Жив-Був старий уздень. У нього було три сини й стільки ж дочок. Коли старий відчув наближення смерті, він скликав синів і сказав їм:

- Діти мої! Скоро я покину цей мир, і ви залишитеся одні. Живете мирно, будьте чесними й слушними й свято виконуйте мою останню волю: хто б не посватав моїх дочок — нікого не засмучуйте відмовою.

Незабаром

Дружина послала Насреддина на базар купити килим і не веліла платити більше десяти туманів.

Насреддин ходив на базар заради веселої суєти й зовсім не вмів торгуватися. Тому він відразу купив килим за тринадцять туманів і став розважати народ.

Коли

Жила не жила Шудукай, і було у неї п'ять дочок.

Одного разу Шудукай приготувала смачну ношу. Тільки думала розкласти кашу по тарілках, так бачить — не вистачає ложок.

Відправилася вона у ліс, щоб зрубати дерево й вирізати з нього ложки, і зустріла вовка.

- Здраствуй, Шудукай! Куди йдеш? - запитав вовк.

- У ліс я йду,

У підвалі великого купецького будинку жив носій. Удень купець торгував на базарі, а вечорами вважав прибуток. А носій після роботи веселився: їв, пив і співав пісні.

Одного разу купець запросив його до себе, подарував десять туманів і сказав:

- Ти бідний, а я багатий і прагну допомогти тобі.

Із цього дня носій втратив спокій.

Він думав

Жив-Був один бідняк. Цілими днями трудився він у поті чола й ніяк не міг звести кінці з кінцями. А багатій працював мало, жив розкошуючи.

Пішов бідняк до багатія й сказав:

- Ти працюєш менше мене, а живеш краще всіх у аулі. Розкажи, звідки у тебе стільки

Одного разу мисливець поставив міцний капкан, а поруч поле жив принаду — великий шматок м'яса.

На захід прибігла голодна лисиця, прагла було схопити м'ясо, так подумала: «Отут щось негаразд. Уперше я бачу, щоб м'ясо, та ще такий великий шматок, валялося у поле». Не Стала

Старий саджав горіхове дерево. Перехожий запитав:

- Скільки тобі років?

- Вісімдесят мені.

- А через скільки років можна буде їсти плоди з дерева,

Яке ти саджаєш?

- Через сорок років, - відповів старий.

- Так невже