Упертість

Жили чоловік і дружина. Якось сказала вона своєму чоловікові: "Іди посварися зі своїми батьками, а я посварюся зі своїми. Увечері приготую жирний плов, і не треба буде пригощати ні твоїх, ні моїх батьків - ми з'їмо його самі". " Як же влаштувати сварку?" - запитав він. "Піди до своїх батьків, - порадила дружина, - і скажи їм: "Дайте мені колодязь, ми прагнемо промити пшеницю. Я ж піду до своїх батьків і скажу їм: "Дайте мені ваш дах, ми прагнемо посушити на ній зерна пшениці ". Пішла ця людина до своїх батьків і сказав їм: "Позичите мені ваш колодязь, ми прагнемо промити у ньому небагато пшениці". " Як можна позичити колодязь? - здивувалися його батьки.-Та як ти його віднесеш? Краще вже принеси сюди пшеницю й промий її тут". "Знаю, які ви чудесні люди! - закричав він.- Ви огидні у своїй скнарості! Із сьогоднішнього дня ми вас знати не знаємо! Та щоб ноги вашої у нас не було!"Посварившись із батьками, він ляснув дверима й пішов. Та дружина його відправилася до своїх батьків і сказала: "Позичите мені ваш дах, ми прагнемо посушити на ній зерна пшениці". " Як ти віднесеш дах? - здивувалися її батьки.- Іди дочка, принеси сюди пшеницю й суши її на даху". "Знаю, які ви щедрі люди! - закричала вона.- Чому ви краще двірських собак? Про що б ми тільки вас не попросили, ви завжди відповідаєте: "Не дамо. Відтепер і ви не повинні до нас приходити й про що-небудь просити нас. Якщо ж ви здумаєте прийти, то я переламаю вам ноги!"Так вона добилася свого: посварилася з батьками й викликала на себе їх гнів. Повернувшись додому, вона приготувала відмінний плов і розклала його по мисках. Але перш ніж приступитися до їжі, жінка сказала своєму чоловікові: "Хто перший скаже слово, той принесе воду для питва". Вони поставили миски із пловом посередині стола, а самі сіли по обидві сторони його. Мовчачи дивилися вони один на одного до настання темряви, не доторкаючись до їжі, що стояла як і раніше на столі. Було вже за північ, а у їхньому будинку усе ще горіло світло. На вогник прийшли стражники й через вікно побачили дивну пару, що сиділа мовчачи. Подружжя дивилося Один на одного й не доторкалися до плову, що стояв посередині стола. Та сказали стражники один одному: " Зайдемо-но й довідаємося, що отут відбувається". Вони ввійшли й почали розпитувати хазяїв, але ті не відповідали на їхні питання. Стражники вдарили обох кілька раз, але подружжя продовжувало зберігати мовчання. Тоді стражники сіли за стіл, з'їли плов, надягли на руки чоловіка кайдани й повели його у темницю. Там його протримали до ранку. Коли розвидніло, стражники притягли цієї людину до паші. Вони дуже здивувалися, що він не відповідає на їхні питання й взагалі не говорить. "Побийте його як випливає, - розпорядився паша.- Може, тоді у нього розв'яжеться мова". Удень, коли чоловік не повернувся додому, дружина подумала: "Треба, мабуть, піти до подивитися, що з ним таке". Вона ввійшла у будинок ори саме у той момент, коли її чоловіка сікли. "Навіщо ви його б'єте? - запитала жінка.- У чому він провинився?"Почувши, що дружина його заговорила, що б'є, перемагаючи біль, крикнув: "Принеси водиці, ти перша заговорила! Так пропади ти пропадом разом з усією своєю ріднею! - сказала дружина у серцях.- Цілу ніч протримали його взаперті, а тепер б'ють так, що скоро богу душу віддасть, але розуму ні на гріш не додалося". Тоді зрозумів паша, у чому справа, і відпустив цієї людину. Але люди ще довго потішалися над ним.