Одного разу, розговорившись між собою, тиарийци виявили, що жодному з них не відома глибина Каркирь-Янского ущелини.

"Цікаво б довідатися, - говорили вони, - скільки людей повинні стати один одному на плечі, щоб із дна ущелини досягтися верхнього краю. Давайте виміряємо глибину ущелини й раз назавжди

Порівнюючи людину з лебедем, ми переконуємося, що долею синів людських є горе.

Дитина з появою на світло божий сабоно плаче, лебідь же й у свою смертну годину голосно співає, доводячи тим самим своє презирство до горя.

Із цього зіставлення можна укласти, що незавидна доля синів

Одного разу олень захотів пити. Він спустився до джерела, щоб напитися. У воді він побачив своє відбиття. Дуже його засмутило, що у нього такі худі й некрасиві ноги, але зате дуже зрадів тому, що у нього більші й гіллясті роги.

Раптово на оленя напали мисливці. Він кинувся бігти.

Якось розговорилися два бідняки.

"Погані прийшли часи", - скаржився один іншому.

"Що ти! - заперечив його товариш.- Зараз не так уже погано. Але прийде час, коли жити буде зовсім невміч".

"Коли це трапиться? Коли наш священик стане сільським старостою, а півчий - доглядачем ринку. Отоді дійсно настануть

Вовки виявили на дні ріки баранячу шкіру. Вони розв'язали, що це живий баран, і стали думати, як до нього добратися. Думали-Думали й розв'язали випити ріку, а потім з'їсти барана.

Та сказав їм людина, що перебувала поблизу: "Скоріше ви лопнете, чим вип'єте всю воду із цієї ріки".

Мораль

Віл, утікши від лева, сховався у печері. Але там перебували дикі кози, і вони стали колоти його своїми рогами.

"Що ж, прийде потерпіти, - сказав віл. - Адже мені страшні не козячі роги, а левині ікла".

У житті часто буває, що сабоні

Лев праг поласувати волячим м'ясом, але ніяк не міг здолати вола.

Тоді пустився він на хитрість - запросив вола до себе на обід і сказав йому: "Я зарізав вівцю, приходь, пообідаємо разом".

Віл повірив і прийшов. Але, помітивши величезні у'язки дров і більші чавунні казани, він повернув назад.

Побачивши, що віл поспішно

Жив одного разу бідний купець. Він відправився торгувати у чужу країну. Усе своє майно, що полягало зі ста ман заліза, він передав на зберігання знайомому}?, тому що у нього не було родички, а потім виїхав.

Якийсь час через, вернувшись додому, він попросив знайомого повернути йому залізо. Той, однак, його продав і спробував відскіпатися від купця, сказавши йому: "Твоє

Жили чоловік і дружина. Якось сказала вона своєму чоловікові: "Іди посварися зі своїми батьками, а я посварюся зі своїми. Увечері приготую жирний плов, і не треба буде пригощати ні твоїх, ні моїх батьків - ми з'їмо його самі". " Як же влаштувати сварку?" - запитав він. "Піди

Побачила раз прагнуча ворона глечик, підлетіла до нього й бачить, що води у ньому мало, майже на дні. "Горлечко у глечика вузьке, - подумала ворона, - не вдасться напитися". Думала, думала ворона, що їй робити, і придумала. Розв'язала вона набрати камінчики й накидати у глечик. Так і зробила.