Якась людина стояла на базарі й тримав у руках маленьку шкатулочку. Він розхвалював свій товар - шматочки олова й горсточку розтертих трав - і запевняв, що будь-який покупець може перетворити це олово у золото.
Повз проходив Ахмет. Почувши слова продавця, він зупинився й запитав:
- Як же зробити таке чудо?
- Дуже просто, - відповів власник скриньки, - побери шматок олова й поклади його у горщик, а горщик постав на вогонь. Коли олово стане, висип у нього щіпку розтертих трав і збовтуй уміст протягом двох годин. Та тоді ти побачиш, що на дні горщика з'явиться золотий злиток.
Обрадуваний Ахмет купив у продавця найбільший шматок олова, затис у кулаку горсточку розтертих трав і відправився додому. Але не встигнув він пройти кілька кроків, як почув, що хазяїн скриньки кличе його. Ахмет повернувся.
- Я забув попередити тебе, - сказав продавець, - коли будеш збовтувати олово, що тане, у жодному разі не думай про танцюючого білого ведмедя. Інакше у тебе нічого не вийде.
Ахмет розсміявся:
- Із чого це я раптом стану думати про білого ведмедя? Мені уводити, увести до ладу нього немає ніякої справи.
Прийшовши додому, Ахмет розповів про усе дружині й дочкам і, спровадивши їх з кухні, весело прийнявся за роботу.
Ахмет поклав олово у горщик, горщик поставив на вогонь, а коли олово стануло, висипав туди щіпку трав і прийнявся ретельно збовтувати вміст.
Пройшла година, два, два з половиною.
Нарешті дружина, не витримавши більше, відкрили двері й запитали:
- Ну як золото - сьогодення?
- Не інакше, як сам чорт втрутився у цю справу! - витираючи із чола піт, відповів їй змучений Ахмет.- П'ятдесят три роки я живу на світі й ніколи не бачив танцюючого білого ведмедя - ні наяву, ні у сні. А зараз, коли я не повинен думати про нього, він увижається мені скрізь. Він так і танцює всюди перед моїми очима - на підлозі, на полках, на столі. Навіть коли я заглядаю у горщик, я й там бачу танцюючого білого ведмедя.