Жив-Був цар. Хоча він і був одружений, дітей у нього не було. Одного разу прийшов до нього чужоземець-магрибинец / житель Магриба: Магрибом араби називають країни
Північно-Західної Африки/ і сказав:
- Якщо я дам тобі засіб, щоб у твоєї дружини народжувалися діти, ти віддаси мені свого первістка?
Цар відповів:
- Добре.
Тоді магрибинец дав йому дві цукерки-одну зелену, іншу червону - і сказав:
- Ти з'їж зелену, а дружина твоя нехай з'їсть червону.
Цар віддав червону цукерку дружині. Вона з'їла її, завагітніла а народила хлопчика, якого назвали Розумним Мухаммедом. Він був тямущим, здатним до наук і до того ж мав гарний голос.
Потім цариця народила другого сина, неспритного й нерозумного; його назвали Розумним Червона; а потім народився й третій; той був і зовсім дурним.
Через десять років до царя прийшов магрибинец і сказав:
- Віддай мені обіцяного сина. Цар відправився до дружини:
- Прийшов магрибинец за нашим первістком.
- Нізащо не віддамо його, - сказала мати. - Краще нехай забере Алі.
- Добре, - відповів цар.
Він покликав Алі й передав його магрибинцу. Той побрав хлопчика й відправився з ним у шлях. Ішли вони гірською дорогою до полудня; отут магрибинец запитав Алі:
- Не чи голодний ти й не чи прагнеш пити?
- Ми йдемо вуж полудня. Як же отут не проголодаться й не захотіти пити? - відповів хлопчик.
Магрибинец побрав його за руку, відвів назад до царя й сказав:
- Ні, це не первісток!
Тоді цар покликав усіх трьох синів. Магрибинец простягнув руку й указав на Розумного Мухаммеда.
Пройшли вони шлях у половину дня, і магрибинец сказав Мухаммеду:
- Не чи голодний ти й не чи прагнеш пити?
- Якщо ти прагнеш їсти й пити, то прагну і я, - відповів той.
- Так, ти мій син! - викликнув магрибинец.
Він тупнув ногою й спустився разом з Розумним Мухаммедом під землю. Цей магрибинец був злим чарівником. Спустившись під землю, він привів хлопчика у палац, що стояв серед саду, приніс йому якусь книгу й сказав:
- Читай!
Розумний Мухаммед побрав книгу, але не міг зрозуміти у ній жодного слова. А магрибинец сказав йому:
- Якщо ти не вивчиш цю книгу напам'ять за тридцять днів, я відрубаю тобі голову.
Потім він залишив його й пішов. Двадцять дев'ять днів сидів над книгою Розумний Мухаммед і не міг розібрати ні слова. Тоді він подумав: "Завтра я вмру; піду прогуляюся перед смертю по садові".
Він вийшов у сад і побачив там дівчину, прив'язану за волосся до дерева.
- Хто тебе прив'язав? - запитав він.
- Чарівник-Магрибинец, - відповіла дівчина.
- А за що?
- За те. що я вивчила напам'ять книгу чаклунства. Тоді Розумний Мухаммед відв'язав дівчину й сказав:
- Мені він теж дав книгу, щоб я вивчив її за тридцять днів: але я не вивчив, і ось завтра я вмру.
- Я допоможу тобі.-сказала дівчина, - але, коли магрибинец прийде до тебе, скажи, що ти нічого не зміг вивчити.
Та вона стала вчити його по книзі чаклунства, а потім сказала:
- Тепер знову прив'яжи мене за волосся. Розумний Мухаммед прив'язав її,.і вони розсталися.
Наприкінці наступного дня магрибинец прийшов до Розумного Мухаммеду й запитав:
- Ти вивчив книгу?
- Я не зрозумів у ній ні слова, - відповів юнак.
Тоді магрибинец витягся свій ніж, відрізав Мухаммеду праву руку й сказав:
- Даю тобі відстрочку ще на тридцять днів; якщо не вивчиш книгу напам'ять, я відрубаю тобі голову.
- Добре, - відповів Мухаммед.
Коли магрибинец пішов. Розумний Мухаммед прочитав три слова із книги чаклунства, і рука його приросла до свого місця. Він знову відправився до дівчини, відв'язав її, і вони стали прогулюватися по садові. Та отут вони раптом знайшли три загублені листки із книги чаклунства, які магрибинец ось уже сорок років марне розшукував. Розумний Мухаммед прочитав їх, і вони з дівчиною зуміли піднятися на поверхню землі. Мухаммед привів двох коней, на один з них сіл він сам, а на іншого села дівчина.
- Ти поїдь до своїх батьків, а я поїду до своїх.- сказав Мухаммед. Він приїхав додому й постукав у двері. Мати відчинила йому, обрадувалася, і
Вони пробеседовали до ранку. А ранком він сказав їй:
- Матінка! Я дам тобі ягняти; продай його, але нізащо не продавай мотузку, яка буде на ньому.
Мати побрала ягняти й пішла на базар. До неї звернувся хазяїн кав'ярні, торговець хашишом /наркотичний засіб/:
- Жінка, ти продаєш ягня?
- Купуй його, але тільки мотузку я не продаю, - відповіла вона.
- Добре. Продаси його за ріал?
- Так відкриє Аллах брами прибутки, - заперечила жінка.
- Добре. За півтора ріала?
- Добре, так пошле Аллах тобі удачу, - відповіла жінка. Торговець хашишом, задоволений, побрав ягняти.
- Відведу-но я його у подарунок паную, - сказав він. Та люди, які сиділи у кав'ярні, схвалили слова торговця:
- Правабоно, це подарунок, гідний царя.
Торговець хашишом приніс тарілку з водою напоїти ягняти. Ягня поставило у тарілку передні ноги. Торговець ударив його. Ягня підняло задні ноги, поринув у воду - і зник. Торговець сплеснув руками:
- Ах! Ягня втопило у тарілці!
Люди подумали, що торговець хашишом збожеволів:
- Потрібно його відправити у божевільний будинок!
А магрибинец тим часом відправився туди, де залишив Розумного Мухаммеда. По він не знайшов ні його, ні дівчини й сказав:
- Клянуся Аллахом! Будь він хоч на сьомій землі, я приведу його.
Та магрибинец направився у місто, де жид Розумний Мухаммед. Там він почув людські толки про ягня, що втопило у тарілці. "Не інакше, як це витівка Розумного Мухаммеда, - подумав магрибинец.- Потрібно залишитися тут і підкараулити його".
А хитромудрий Мухаммед на інший день покликав свою матір і сказав їй:
- Я дам тобі верблюда, продай його на базарі, але нізащо не продавай разом з ним і приводу, навіть якби тобі дали за нього чотири тисячі золотих монет.
Мати обернулася й побачила перед собою верблюда. Вона побрала його за привід, привела на базар і доручила перекупникові. А магрибинец стояв у цей час на базарі й усе бачив.
Коли верблюд був переданий, магрибинец звернувся до перекупника:
- Мені потрібний цей привід. Купи для мене верблюда, якщо побажає Аллах, за двадцять тисяч золотих монет. Я поберу тільки привід, а верблюда віддам тобі.
Перекупник відправився до матері Розумного Мухаммеда:
- Продаси верблюда за чотири тисячі золотих монет?
- Так відкриє Аллах брами прибутки, - заперечила вона.
- А за п'ять тисяч продаси його? - запитав перекупник.
- Добре, так пошле Аллах тобі удачу. Але знай, що привід з верблюдом я продати не можу.
- На що тобі цей шматок мотузки? - запитав перекупник.- Побери за нього ще тисячу золотих монет і продай.
Мати Розумного Мухаммеда обрадувалася, що може одержати таке багатство, і погодилася.
Магрибинец побрав верблюда, віддав його перекупникові, а привід висмикнув і поклав до себе у сумку. Він поскакав у степ, радіючи, що Розумний Мухаммед тепер у нього у руках.
Але Розумний Мухаммед обернувся вороном і злетів угору. Тоді магрибинец перетворився у шуліку й помчався за ним. Так літали вони два дні й дві ночі. Магрибинец став наганяти Розумного Мухаммеда. Але той побачив унизу якийсь сад, спустився й обернувся гранатом на високому дереві.
А сад цей належав султанові, батькові тієї дівчини, яку звільнив Мухаммед. Магрибинец відправився до султана:
- Я прошу у тебе один гранат. Хворий близький мені людей, і він просить гранатових плодів. А мені сказали, що їх немає ніде, крім як у твоєму саду.
- Хіба зараз час для гранатових плодів? - запитав султан. Магрибинец відповів:
- Про султан! Якщо не найдеться у твоєму саду хоч одного гранату, нехай упаде моя голова.
Тоді султан покликав головного садівника й запитав:
- чи Правда, що у тебе є гранати?
- Про пан! Хіба зараз час для гранатових плодів? - здивував садівник.
- Бачиш, пропала твоя голова, - сказав султан магрибинцу. Але той заперечив:
- Накажи садівникові обійти сад і пошукати на деревах.
По наказу султана садівник відправився у сад. На одному з дерев він побачив великий гранат, зрізав його, приніс і віддав султанові.
Той подивився на гарний плід і засумнівався, чи коштує віддавати його. Він покликав візира:
- Мені не хотілося б віддавати цей гранат магрибинцу.
- А якби у саду не найшлося гранату, хіба ти не відрубав би голову магрибинцу? - запитав візир.
- Так, відрубав би, - відповідав султан.
- Виходить, гранат належить йому по праву, - сказав візир. Та султан віддав гранат магрибинцу.
Але не встигнув магрибинец побрати його, як гранат розколовся, і всі зерна розсипалися у різні сторони. Магрибинец негайно обернувся півнем і став клювати зерна одне за іншим. Султан і візир дивилися на усе це з
Здивуванням.
А Розумний Мухаммед сховався у зернятко, яке закотилося під ніжку трону. Магрибинец продовжував клювати зерна, поки не склював їх усе. Нарешті він побачив і останнє зерно, у якому було життя Мухаммеда, і вже витягнув шию, щоб схопити його, але зерно раптом перетворилося у кинджал. Кинджал ударив півня у груди й розсік її навпіл.
Отут Розумний Мухаммед прийняв свій колишній вигляд і став перед султаном.
- Розкажи, що отут відбулося? - запитав султан.
Та Розумний Мухаммед повідав йому всю історію від початку до кінця й сказав:
- Це я розв'язав волосся твоєї дочки й звільнив її. Султан покликав свою дочку.
- Дочка моя, чи знаєш ти цієї людину? - запитав він. Дівчина відповіла:
- Так, це Розумний Мухаммед, який розв'язав мої волосся.
- Якщо він твій рятівник, ти повинна вийти за нього заміж, - розв'язав султан. Він наказав скласти шлюбний договір, і усе веселилися цілих сорок
Днів.
А Розумний Мухаммед і дочка султана стали жити щасливо й ростити синів і дочок.