Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка “Борислав сміється”


Іскра бориславського полум’я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом Франко прийшов до читачів із своїм тематично новаторським “робітничим” епосом – малою (цикл оповідань) і великою (“Воа сопз^гісіог”, “Борислав сміється”) “бориславською” прозою.
Борислав – західноукраїнський центр нафтової промисловості. Голодна смерть гнала на тяжку фабричну роботу спролетаризованих селян. Тут за нужденне животіння вони добровільно продавали свою силу і здоров’я, ставали злиденними, голодними, обшарпаними ріпниками.
Борислав – драматична епопея боротьби праці і капіталу, епіцентр класової боротьби в Західній Україні. Символічно представлена в повісті робітнича маса, її сила і могутність нагадують бурю, повінь, хмари: “Буря збиралася над Бориславом – не з неба до землі, а з землі проти неба… Збиралися грізні хмари: се ріпники сходилися на велику робітничу раду”. Бенедьо Синиця, головний герой повісті, слухає розповіді людей про страждання робітників, і перед ним постають страшні картини: “Ріпники і про те розказували, як хворі їх товариші умирали… як не раз аж по кількох днях найдено умерлого без людської помочі ріпника в


якім-небудь відлюднім закамарку”.
Однак серед оцього людського пекла був і панський рай. Голодними селами, випаленими посухою полями до Дрогобича “летіла” запряжена парою коней бричка. Важливі художні штрихи – “голод стогне на селі”, а панські коні “гладкі і здорові, візник крепкий, ситий і гарно зодягнений…”. А в бричці – статечний, червонолиций, розкішно вбраний пан. Це “найбільший бориславський туз”, підприємець Герман Гольдкремер.
Для потомственого робітника Бенедьо Синиці народний біль – його біль. Для Германа Гольдкремера, який у житті понад усе любив гроші, “вид безмірної нужди” приносив задоволення, “ситий спокій”: “Висушуючи ті поля, висисаючи всі живі соки з землі, воно (сонце) працює для мене, воно згонить дешевих і покірних робітників до моїх’ фабрик!” Для Германа посуха – це реальна можливість ще на одну сходинку піднятись “по драбині багатства”.
Отже, в центрі повісті – непримиренна боротьба двох ворожих світів, яка відбувається в Бориславі. Сам Борислав також можна вважати головним героєм повісті. Це місто гноблених і нещадно експлуатованих, але нескорених і могутніх.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка “Борислав сміється”

Categories: Твори з літератури

Links