На березі ріки, у широкому степу, жив маленький Кролик. Одного разу розв'язав він показати більшою тваринам, на що здатний. Хоч малий - так удал!
Відправився він на берег ріки, зустрів там Гіпопотама й вступив з ним у бесіду. Так, мол, і так, до того я сабоний, що можу навіть тебе, Гіпопотама, зрушити з місця.
Засміявся Гіпопотам, не повірив. Та розсерджений Кролик, ідучи, пообіцяв довести, що усе, що він говорить, - чиста правда.
Пішов Кролик у степ розшукувати Слона. Ще бачили побачив він сіру громаду. Шанобливо підійшовши до Слона, він сказав йому те ж, що тільки що говорив Гіпопотамові. Правда-Правда, він зможе довести свою велику силу. Засміявся Слон, покачав головою й відвернувся від Кролика. А Кролик пішов розшукувати довгу, товсту й міцну мотузку.
Через кілька днів Кролик з'явився з довгої- довжелезною мотузкою до Гіпопотама, прив'язав один кінець цієї мотузки до його ноги й відправився розшукувати Слона, щоб прив'язати інший кінець до його ноги.
Та ось обоє, Гіпопотам і Слон, не бачачи один одного, одночасно почали тягти мотузку, думаючи, що інший кінець її тягне Кролик. Та хоча Гіпопотам і Слон тягли щосили, жоден з них так і не зрушився з місця.
Кролик тим часом усе бігав і бігав від Гіпопотама до Слона, від Слона до Гіпопотама, підбиваючи те того, те іншого: ось, мол, який я сабоний! А ти такий великий і не можеш зрушити мене з місця. Слон і Гіпопотам просто із себе виходили, намагаючись перетягнути Кролика. Але зрештою вони звалилися на землю від утоми й визнали велику силу Кролика.