Одна дівчина відправилася якось на ярмарок. Вона прагла найнятися до кого-небудь у прислуг. Нарешті чудакуватий на вид літній пан найняв її й повів до себе додому. Коли вони прийшли, він сказав, що насамперед повинен її який-чому навчити, тому що всі речі у його будинку звуться

Жили-Минулого на світі старий з бабою, і був у них синок. Якось ранком баба замісила тісто, скачала пончик і посадила його у грубку, щоб він спікся. - Ти дивися за Джонні-Пончиком, поки ми з батьком будемо на городі працювати, — сказала вона синові. Та батько з матір'ю пішли підсапувати картоплю, а синка

Жили-Минулого колись король, королева й королівські діти. Дочку короля кликали Енн, а дочку королеви — Кет. Та хоча Енн була багато краше дочки королеви, дівчини любили один одного, як рідні сестри. Але королева не могла заспокоїтися, що дочка короля гарніше

Пророкування долі

Так праг сам король Килис, щоб дружина його була такого ж знатного роду, що й він сам. Та ось він одружився на принцесі Голайсид. Усі були задоволені й з нетерпінням чекали, щоб у них народилися діти. Краще, якщо син, спадкоємець. Та син народився. Його нарекли Килух;

Ви знаєте, чому сова так сердито кричить ночами: «Уух, уух!»? Якщо ні, ми вам розповімо про це.

У колишній час — те був не мій час, і не ваш час, та й нічий той час — у Англії водилося багато всякої погані. Усякі там ельфи, паки, велетні, що говорять жаби та інше. Та звичайно, феї, які були всесабоні й всемогутні. Вони часто ухвалювали образ людей і визнавали

Містер і місіс Оцет жили у оцтовій пляшці. Ось раз містер Оцет відлучився з будинку, а місіс Оцет прийнялася ретельно підмітати підлога. Вона була дуже гарна господарка! Але раптом вона якось ніяково стукнула половою щіткою по стіні, і весь будинок - дзинь-дзинь! - розбився вщент.

Місіс Оцет сама не своя кинулася назустріч чоловікові.

- Містер

Жили колись у замку біля чудових мірошницьких гребель Биннори дві королівські дочки. Та посватався до старшої з них сер Вільям, і скорив її серце, і скріпив свої клятви кільцем і рукавичкою. А потім побачив молодшу сестру-златокудру, з особою ніжн вишня, що як цвіте, - і серце своє віддав їй, а старшу розлюбив. Та старша зненавиділа молодшу за те, що та відняла у неї любов сера Вільяма, і ненависть

Три принци ввечері у саду

Відіграли у м'яч. Так на лихо

До них вийшла Еллен, їхня сестра.

«Лови!» — їй крикнув молодший принц,

Але м'яч за церкву полетів,

За ним принцеса Еллен вслід.

Проходить година, потім іншої.

Ніч надворі. Принцеси немає.

«Іду

Три брати біля замка у м'яч

Відіграли зранку,

Та леді Еллен, їхня сестра,

Дивилася на гру.

Коліном Роланд м'яч піймав,

Носком його підбив,

Ударив посабоней - і м'яч

За церкву догодив.

Пустилася Еллен за м'ячем,

Жвава й весела, Умчалася Еллен за м'ячем

У один прекрасний літній день дочка графа Мара вибігла, пританцьовуючи, із замка у сад. Там вона бігала, гралася, а часом зупинялася послухати спів птахів. Але ось вона присіла у тіні зеленого дуба, підняла очі й побачила високо на гілці веселого голубка.

- Гуленька-Голубок, - покликала вона, - спустися до мене, милий! Я віднесу тебе додому, посаджу у золоту клітку й буду любити