Давним-давно, предавно,
Коли свині пили вино,
А мавпи жували тютюн,
А кури його клювали
Та від цього твердими сталі,
А качки крякали: кряк-кряк-кряк!
Жила-Була на світі стара свиня із трьома поросятами. Сама вона вже не могла прокормити своїх поросят і послала їх шукати по світлі щастя.
Ось пішло перше порося й зустріло на дорозі людини з оберемком соломи.
- Людей, людей, дай мені соломи, — попросило порося. - Я побудую собі будинок.
Людина дала йому соломи, і порося побудувало собі будинок.
Незабаром прийшов до його будинку вовк, постукав у двері й говорить:
- Порося, порося, впусти мене!
А порося йому:
- Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищей!
Тоді вовк говорить:
- Ось я як дуну, як плюну — відразу знесу твій будинок!
Та вовк як дунув, як плюнув — відразу зніс увесь будинок і проковтнув поросяти.
А друге порося зустріло людину з у'язкою хмизу й попросив його:
- Людей, людей, дай мені хмизу, я побудую собі будинок.
Людина дала йому хмизу, і порося побудувало собі будинок. Прийшов до його будинку вовк і говорить:
- Порося, порося, впусти мене.
- Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищей!
- Ось я як дуну, як плюну — відразу знесу твій будинок!
Та вовк як дуне, як плюне, як плюне так як дуне — зніс увесь будинок і проковтнув поросяти.
А третє порося зустріло людину з возом цегл і попросив його:
- Людей, людей, дай мені цегл, я побудую собі будинок.
Людина дала йому цегл, і порося побудувало собі будинок.
Та до нього теж прийшов вовк і сказав:
- Порося, порося, впусти мене!
- Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищей!
- Ось я як дуну, як плюну — відразу знесу твій будинок!
Та вовк як дуне, як плюне, як плюне так як дуне, як дуне так як плюне, а будинок усе коштує так коштує. Ну, бачить вовк: скільки не дуй, скільки не плюй — однаково будинку не знесеш, і говорить:
- Послухай, порося, а я знаю, де росте солодка ріпа!
- Де? - запитує порося.
- У городі у містера Смита. Завтра встань раніше, я зайду за тобою, і ми разом нарвемо ріпи на обід.
- Добре! - говорить порося. - Я тебе почекаю. Ти коли прийдеш?
- У шість.
Домовилися. А порося встало у п'ять і нарвав собі ріпи до приходу вовка. Адже той прийшов до шести.
- Ти вже встав, порося? - запитав вовк.
- Давно! - відповіло порося. - Я вже й з городу повернувся, і повний горщик ріпи на обід наварив.
Вовк дуже розсердився, але виду не показав, а намагався придумати, як би йому поросяти з будинку виманити.
- Порося, а я знаю, де росте славна яблуня!
- Де? - запитало порося.
- Там унизу, у Веселому саду, — відповів вовк. - Прагнеш, завтра у п'ять ранку я зайду за тобою, і ми нарвемо яблук скільки душі завгодно. Тільки дивися більше мене не обманюй.
На тому й вирішили.
А на інший ранок порося підхопилося о четвертій годині й у всю спритність побіг за яблуками. Він праг повернутися до вовка. Але сад був далеко, а ще на дерево довелося лізти.
Та ось, тільки порося почало спускатися на землю — вовк отут як отут. Ну й струхло порося! А вовк підійшов до нього й говорить:
- Ах, це ти, порося! Знову раніше мене прийшов. Ну, як яблука, смачні?
- Дуже! - відповідає порося. - Тримай, я тобі кину одне!
Та він кинув вовкові яблуко, але так далеко закинув, що, поки вовк бігав за ним, порося зстрибнуло на землю й утік додому.
На інший день вовк як ні у чому не бувало знову прийшов до поросяти.
- Слухай, порося, — сказав він, — сьогодні у Шенклине ярмарок. Підеш?
- Ну звичайно! - відповіло порося. - Ти коли збираєшся?
- У три.
А порося знову вийшло з будинку раніше. Прибіг на ярмарок, купив маслоробку й направився вуж було додому, як раптом побачив вовка.
З переляку порося полізло у маслоробку, так на лихо перекинув її й разом з нею покотився з пагорба прямо на вовка. Та до того налякав вовка, що той ледве ноги відніс, навіть про ярмарок забув.
А коли отямився, пішов до будинку, де жило порося, і розповів, що з ним трапилося на ярмарку. Порося так і пирснуло зі сміху:
- Га-Га-Га! Так адже це я тебе налякав! Я ходив на ярмарок і купив там маслоробку. А як побачив тебе, заліз у неї й скотився вниз із пагорба.
Отут уже вовк просто розлютив.
- Ось я тебе зараз знімання! - заричав він і поліз на дах, а з даху у трубу й по трубі вниз прямо у камін.
Зміркувало порося, що справа його погане, розвів скоріше у каміні вогонь і поставив на нього казан з водою. Тільки вовчі ноги здалися у трубі, порося зняло з казана кришку, і вовк упав прямо у воду.
Та так і отак вертівся вовк у казані — усе намагався вилізти. Нарешті піднатужився й вистрибнув. Так від натуги лопнув! А з живота у нього вискочили — ви вуж повірте мені! - два братики поросяти.
Поросята дуже обрадувалися, побачивши знову один одного, прийнялися танцювати й танцювали, танцювали до самого ранку.