Аналізуючи роман “Євгеній Онєгін”

Протягом дії роману й у ліричних відступах поетом показані всі шари російського суспільства того часу: вище світло Петербурга, дворянська Москва, помісне дворянство, селянство – тобто весь народ. Це дозволяє говорити нам про “Євгенія Онєгіні” як про істинно народний добуток.

Петербург того часу був місцем перебування кращих людей Росії – декабристів, літераторів. Там “блищав Фонвізін, друг волі”, люди мистецтва – Княжнін, Істоміна. Автор добре знав і любив Петербург, він точний в описах, не забуваючи ні про “сіль світської злості”, ні про “необхідних дурнів”, “накрохмалених нахабах” і тому подібному.

Очами столичного жителя показана нам Москва – “ярмарок наречених”, Москва провінційна, у чомусь патріархальна. Описуючи московське дворянство, Пушкіна найчастіше саркастичен: у вітальнях він помічає “нескладну вульгарну дурницю”. Але разом з тим поет любить Москву, серце Росії: “Москва… як багато в цьому звуці для серця російського злилося”. Він пишається Москвою 1812-го року: “Дарма чекав Наполеон, останнім щастям упоєний, Москви уклінної із ключами старого Кремля”.

Сучасна поетові Росія – сільська, і він підкреслює це грою слів (rus – Село на латині, і Русь) в епіграфі до другого розділу. Імовірно, тому галерея персонажів помісного дворянства в романі найбільш представницька.

Спробуємо

розглянути основні типи поміщиків, показані Пушкіним. Відразу напрошується порівняння з іншим великим дослідженням російського життя XIX століття – поемою Гоголя ” Мертві душі “.

Красень Ленский, “з душею прямо геттингенской”, – романтик німецького складу, “шанувальник Канта”, не загинь він на дуелі, міг би, на думку автора, мати майбутність великого поета або через двадцять років перетворитися в отакого Манилова й закінчити своє життя так, як старий Ларін або дядько Онєгіна.

Десята глава “Євгенія Онєгіна” повністю присвячена декабристам. Пушкіна ототожнює себе з декабристами Луніним і Якушкиным, передбачаючи “у цій юрбі дворян визволителів селян”.

Поява роману Пушкіна “Євгеній Онєгін” вплинуло на подальший розвиток російської літератури. Проникливий ліризм, властивому цьому добутку, став невід’ємною рисою “Дворянського гнізда”, “Війни й миру”, “Вишневого саду”.

Важливо й те, що головний герой роману як би відкриває целую галерею “зайвих людей” у російській літературі: Печорин, Рудин, Обломів.

Аналізуючи роман “Євгеній Онєгін”, Бєлінський указав, що на початку XIX століття утворене дворянство було тим станом, “у якому майже винятково виразився прогрес російського суспільства” і що в “Онєгіні” Пушкін “зважився представити нам внутрішнє життя цього стану, а разом з тим і суспільство в тім виді, у якому воно перебувало у вибрану їм епоху”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Аналізуючи роман “Євгеній Онєгін”