Аналіз вірша “Я ль буду у фатальний час…”


Ганьбити Громадянина сан

И наслідувати тобі, зніжене плем’я

Перенароджених слов’ян?

Ні, не здатний я в объятьях сладострастья,

У ганебному ледарстві тягнути своє століття младой

И знемагати кипящею душею

Під тяжким ярмом самовластья.

Нехай юнака, своєї не розгадавши долі,

Осягнути не хочуть предназначенье століття

И не готуються для майбутньої боротьби

За пригноблену волю людини.

Нехай із хладною душею кидають хладный погляд

На нещастя своєї вітчизни

И не читають у них прийдешня своя ганьба

И справедливих нащадків докору.

Вони покаються, коли народ, повставши,

Застане їх в объятьях дозвільної млості

И, у бурхливому заколоті ища вільних прав,

У них не знайде ні Брута, ні Риеги.

У вірші “Я ль буду у фатальний час…” поет оголив іншу суспільну колізію. Тут Мова йде про те, що “юнака”, що відгородилися від активної участі в боротьбі, позбавляють себе можливості зрозуміти “призначення століття”, залишаються поза історією й приречені на ганьбу й презирство нащадків. Конфлікт між молодим поколінням і “століттям” осмислений Рилєєвим як суперечка громадянина з “зніженим плем’ям”, у ході якого громадянин викриває, агітує, переконує. Образ громадянина глибоко ліричний і виправдано піднятий. Громадянин осяг “предназначенье століття”. Зміст


сучасного історичного життя – “фатального часу” – він розуміє як боротьбу із самовластьем “за пригноблену волю людини”. Він передбачає прийдешній “бурхливий заколот” і готовий пожертвувати собою. Він “розгадав” свою долю й усього себе присвятив вітчизні. Образ громадянина у вірші навмисно піднесений. Мовлення його полум’яне, красномовна, насичена ораторськими зворотами. Слово “громадянин”, як і сполучення “ярмо самовластья”, “воля людини”, “нещастя…вітчизни”, “вільні права”, містило цілий комплекс суспільних понять і почуттів.

“Слов’янин” для декабристів – волелюбна, горда людина, сувора душею, непохитний тираноборец і патріот. Уводячи імена Брута й Риеги, Рилєєв нагадував про славного героя античної стародавності, стійкому, переконаному республіканці й про знаменитого вождя іспанської революції. Незважаючи на самітність громадянина, його голос голосний і переконуюче правдивий: за ним коштує Історія й він говорить від її особи. Минуле, сьогодення й Майбутнє як би зробили його своїм повпредом. Тому громадянин волає й до традиційним національних доблестям, і до прийдешніх поколінь.

Мовлення громадянина, лірично схвильована, розрахована на більшу аудиторію. Вона звернена до тих, хто холодний і байдужий до суспільного блага. Це – “юнака” одного із громадянином віку (він говорить про своєму “столітті младом”), покоління й кола. Образ “юнаків” створюється стилістичними засобами, що сходять до інтимної лірики, до жанрів елегій, послань, романсів. Рилєєв навмисно повторює ті самі характерні риси – “зніжене плем’я”, “ледарство”, “объятья сладострастья”, “хладная душу”, “хладный погляд”, “объятья дозвільної млості”.

Цивільна байдужість, ледарство, егоїзм, затверджує Рилєєв, перешкоджають суспільній активності дворянської молоді. Але ці почуття можуть бути переборені в боротьбі – у ній мужніє й загартовується характер. Розкриваючи перед “юнаками” сумну історичну перспективу, поет пророкує їм пізніше каяття, “справедливих нащадків докору”. Його ціль – засудити пасивність незадоволеної, але нерішучої й не занадто відважної дворянської молоді, захопити історичним прикладами, високим змістом цивільної діяльності й самим образом суворого, непохитного й сміливого сина батьківщини.

У вірші “Я ль буду у фатальний час…” найбільше повно виразився той образ декабриста, жагучою й гарячою, чистого й високого душею, живим втіленням якого був сам Рилєєв.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз вірша “Я ль буду у фатальний час…”

Categories: Нові твори

Links