Аналіз вірша Ахматової присвячений Блоку

Імовірно в 1914 р. Ахматова присвятила Блоку вірш, в якому його образ нагадує живописні портрети Тетяни Гіппіус і Костянтина Сомова. Нею підкреслена втома і спустошеність поета, його мертвотна нерухомість, зосередженість на похмурому. Автор вірша дивиться на Блоку від імені тих, хто понесе традицію, збереже невеселі, болісно тривожні відкриття, до яких геніальний поет доторкнувся першим:

Ал. Блоку

Ти перший, який став біля джерела
З посмішкою мертвої і сухий.
Як нас змучив погляд порожній,
Твій погляд важкий – полуношніка.

/> Але роки страшні пройдуть,
Ти скоро знову будеш молодий.
І збережемо ми таємний холод,
Тобі відлічених хвилин.

Жахливий не може минути й ахматовської Музу, і для неї часом нестерпно людиною бути і бачити мимоволі,

Що люди роблять, і крізь згубний сором
Не сміти підняти очі до високих небес.

Через багато років після смерті Блоку Ахматова відкрила цикл Тріскачка прокаженого (1943-1960) віршем Пролог. Ахматовская програма тут споконвічно припускає виверження дисгармонійних звуків, для її ліри як би зовсім немає краси, а є тільки правда.

Чи не лірою закоханого
Іду полонити народ –

/> Тріскачка прокаженого
У моїй руці співає.
Встигнете наахаться,
І виття, і вибіг, скочив
Я навчу шарахатися
Вас, сміливих, від мене.

Поет з тріскачкою замість ліри опинився за межею естетики – тридцять літ під крилом у загибелі. Розпач від роз’єднаності з прекрасним змінюється майже що базарною грубістю, в пісні нової Музи все виразніше переважає жіночий вої (вже й не плач). У сприйнятті Музи всі пори року зливаються в три осені, остання з яких дорівнює смерті. Однак навіть у такому контексті ремесло поета названо священним: З ним і без світла світу світло. Приховане цитування І. Анненського посилює просвітленість фіналу як додаткове свідчення вірності ідеалу вчителя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Аналіз вірша Ахматової присвячений Блоку