Шакал завжди вважав себе самим хитрим серед наближених Леву. Не уступав йому, мабуть, один тільки Лис, двоюрідний братик. Лис був самий обережний із усіх, і нікому не вдавалося обвести його навколо пальця. Шакал потай заздрив своєму двоюрідному братові й розв'язав поквитатися з ним у першу чергу.

Одного разу Лев злегка прихворнул,

Давним-давно, коли ще не було людей на землі, усе птаха й звірі вміли говорити. Навіть дерева розмовляли між собою.

Але ось прийшли люди. Та одного разу людина відправилася із собакою на полювання. Вони зустріли антилопу, і людина наказала собаці:

- Піймай

Догодила якось маленька Миша у лабети Леву.

- Про цар звірів! - пискнула Миша.- Я настільки мала, що чи ледь ти

Мною наситишся. Краще пошкодуй мене й відпусти. Недарма говориться: "Зроби милосердний учинок і відпусти пійману риб у море. Нехай про цей мало хто довідається, але ж Творцеві ведене всі".

Прийшла раз свиня до слона й запитує:

- Скажи, що треба є, щоб стати таким величезним, як ти?

- ПРО, це секрет, - відповів слон добродушно. - Втім, добре. Якщо прагнеш, я дістану тобі цей чарівний засіб.

Він зник у хащі й незабаром приніс звідкись листи гбаньиги. Звичайно, він не сказав

Улаштувала Попугаиха гніздо на горіховому дереві й зажила у ньому. А під деревом нагляділа собі містечко Змія. Коли з яєць Попугаихи лупилися пташенята. Змія забиралася на дерево й з'їдала їх. Ніяк не могла Попугаиха захистити своїх дітей, і розв'язала вона тоді пуститися на хитрість.

Проходив якось поблизу мисливець. Попугаиха пролетіла у нього прямо перед

Одного разу польові лісові звірі посперечалися, хто з них старше й заслуговує більшої поваги. Кожний з них повторював:

- Я найстарший з живих істот! Вони сперечалися довго й гаряче й нарешті розв'язали

Звернутися до судді. Пішли звірі до павука Ананси.

- Кваку Ананси, ми ніяк не можемо розв'язати, хто з нас гідний найбільшої поваги. Вислухай нас!

Ананси

Одного разу маленьке, простодушне мишеня, якому ще не довелося довідатися, що кішки їдять мишей, зустрів кошеняти. Кошеня було настільки мале, що теж не знав, що кішки їдять мишей. З тих пір щодня вони відіграли разом з ранку до заходу сонця. Як тільки мишеня вилазило з норки, кошеня негайно приходило до нього, і вони починали бігати й гратися, радіючи життю.

Але ось якось

У одному будинку жило багато мишей, і ще жив там кіт, грізний як лев. Кіт не лінувався ловити мишей, і ставало їх усе менше й менше. Що залишилися у живі засумували. Зібралися якось миші на ради, судили, виряджали, що робити, якщо кіт і надалі буде так само спритно розправлятися з ними, і розв'язали, що єдиний спосіб уціліти - це не виходити з нір. Так і зробили. Кіт спершу тільки досадував,

Геть там, на вершині пагорба, видні руїни палацу. Колись дуже давно тут квітнула життя - дзюрчала вода, зеленіли сади й щедро плодоносили маслинові дерева, такі більші, що, видалося, їхні галузі досягають неба. У кронах дерев співали тисячі птахів. Та над усім цим піднімався біломармуровий

Одного разу до леопарда прийшло багато гостей. Їли, веселилися, а коли настала ніч, побачив леопард, що всіх гостей йому не розмістити. Не на чому їм спати.

" Сходжу-но я до лева, - подумав, - позичу у нього шкіру буйвола, якого він позавчора вбив на полюванні". Та пішов.

- Послухайте, лев, у мене у будинку багато