На краю села жила жінка, і був у неї маленький син. Жили вони бідно. А отут ще занадилася до них стара гієна. Щоночі приходила вона до хатини й крала їжу.
Жінка бачила, що їжа зникає, але ніяк не могла зрозуміти, куди усе подінеться. Одного разу сказав їй син:
- Я не буду спати. Довідаємося, хто до нас занадився. Мати погодилася. Син прикинувся, начебто заснув, а сам дивиться. Та побачив, як гієна вилизує у них горщики. Ранком мати запитує:
- Ну, хто нічний злодій?
- Це гієна Мьямбаго, - відповів син.
- Що ж нам робити? - запитала матір.
- Я подумаю, - сказав син. Подумав він і говорить:
- Зроби із бджолиного воску хлопчика. Посади його у порога. А самі сховаємося. Подивимося, що буде.
Так вони й зробили. Мати виліпила із бджолиного воску хлопчика, посадила його у порога й вклала йому у руку жменя вареної квасолі. А сама разом із сином сховалася у темному куті. Сховалися й чекають.
Уночі, як завжди, припхалася стара гієна Мьямбаго. Бачить - сидить у порога хлопчик із жменею вареної квасолі у руці. Сидить і мовчить.
Обійшла гієна хлопчика, пробралася у хатину. Знайшла горщик із квасолею, знайшла горщик з юшкою - і усе зжерла. Навіть горщики розгризла! Але тільки
Гієні всі мало! Підійшла вона до хлопчика й заричала:
- Дай мені квасоля, я голодна! Воскової хлопчик сидить - мовчить.
- Ти не прагнеш мене нагодувати? Не прагнеш навіть із мною розмовляти? Воскової хлопчик сидить - мовчить.
- Так я ж тебе провчу! - заричала гієна й ударила воскового хлопчика лапою. Лапа відразу прилипла.
- Ти що мене тримаєш за лапу? Воскової хлопчик сидить - мовчить.
- Ах так? Я тобі зараз покаджу, що у мене є ще й друга лапа! Ударила гієна воскового хлопчика другою лапою. Та друга лапа прилипла.
- Ти схопив мене за руки, ха-ха-ха! - розреготалася гієна.- Але я тобі покаджу, що у мене є ще ноги з гострими пазурами.- Ось я тобі зараз розпорю живіт!
Приловчилася гієна, брикнула воскового хлопчика однієї задньою лапою, другий - обидві задні лабети теж прилипли.
- Проклятий хлопчисько! Ти схопив мене за руки й за ноги! Але я тобі покаджу, що у мене є ще зуби!
Та із цими словами вчепилася гієна восковому хлопчикові у горло. Так користі-те що? Прилипла й мордою, так що не ворухнутися.
Побачили матір і син, що гієна прилипла приміцно, схопила матір спис, а син - дрюк і вийшли з кута на світло.
Бачить стара гієна, що люди зі зброєю, а вона беззахисна. Злякалася, але розв'язала схитрувати.
- Що ви прагнете робити? - запитує.
- Прагнемо вбити стару злодійку, - відповідає мати.
- Ай, ай, пропала я! Тільки якщо вже ви прагнете моєї смерті, убийте відразу, не мучте. Якщо проткнете мене списом - я не вмру. Якщо будете бити по голові кийком - я не вмру. Але якщо виллєте на мене казан гарячої води, я відразу подохну.
- Це правда? - запитала матір.
- Правда, - відповіла гієна.- Мені адже однаково вмирати, так хоч скоріше.
- Добре, - сказала мати.
Розвели вони із сином вогонь у вогнищі, зігріли казан води.
- чи Гаряча вода? - запитує гієна.
- Зараз закипить! - відповідає мати.
- Ой, ой, треба чекати! Напевно, уже добре.
- Добре так добре, - сказала мати й вилила гарячу воду на гієну. Воскової хлопчик відразу станув. Завила ошпарена гієна, рвонулася - і
Бігти! Тільки й встигнув син навздогін уперіщити її дрюком по заду.
З тієї пори усе гієни зад волочать і обходять людське житло стороною. Та до цієї пори у усіх у них шкіра плямиста, немов облізла.