Ішли осел і кінь із базару. Так трапилося, що осів був навьючен вище голови, а кінь біг налегке.

Ішли вони, ішли, пройшли півдороги. Утомився осел, крекче, ледве дихає.

- Будь другом, - попросив він кінь, - допоможи мені! Побери частину

Дурханий, яку бог нагородив рідкою красою, була дочкою пуштуна (Пуштун - афганець) Таус-Хана, що жив у Сватові (С у а т - місцевість на північний сході Афганістану.), у Верхній Баздаре, і нареченою пуштунского юнака по імені Пайав-Хан.

Одного разу на весіллі своєї двоюрідної сестри Дурханий побачила молодого Адам-Хана з Нижньої Баздари. Він їй дуже сподобався,

У селищі Тальхак, що біля Кандагара, жили колись два брати: Вали Мухаммед і Алі Мухаммед.

Щасливо протікали дні їх життя. У кожного з них була дитина. У Вали Мухаммеда - прекрасний син Шади, а у Алі Мухаммеда - красуня дочка Бибо. Шади й Бибо росли разом і міцно любили один одного. Ішли роки. Шади

Прийшов одного разу до лікаря жирний чоловік і, віддуваясь, почав скаржитися на свою повноту й на різні нездужання.

Лікар уважно оглянув його, пощупав пульс і сказав, скрушно покачавши головою:

- Дарма ти витрачаєш гроші на лікування, друг мій! Жити тобі залишилося всього сорок днів.

Заплакав товстун, пішов до себе додому, ліг на ліжко й ні з ким не став

Багато років тому жив у чудесному місті Кандагаре Джемаль-Хан. По всій окрузі славився він своєю красою й знатністю.

А недалеко від Кандагара у палаці, оточеному високими стінами, жив Муса-Хан, у якого була красуня дочка Зиб-Ун-Нисса.

Усе на цім світлі у руках божих! Та ось одного разу Джемаль-Хан побачив Зиб-Ун-Ниссу,

Один суддя віднімав у книзі, що маленька голова й більша борода звичайно бувають у дурнів. Усі ці ознаки були у нього самого. Та тоді розв'язав суддя спалити половину своєї бороди.

Він підійшов до лампи, затис половину бороди у кулака, а іншу частину підніс до вогню. Борода спалахнула, стала палити йому руку. Суддя злякався, розтиснув пальці, і вся борода

Одного разу хлопчик заглянув у глечик з водою й побачив у ньому своє відбиття. Він показав мову, і відбиття показало йому мова. Він покачав головою, і відбиття покачало головою. Хлопчик злякався, побіг до батька й усі йому розповів.

Батько вислухав його недовірливо. Але потім

Було або не було, одного разу тигр, падишах звірів, занедужав. Нежить! Відомо, від цієї хвороби не вмирають. Але зіпсувався настрій володаря — а це смертельно небезпечно для підданих. Тому всі звірі, як один, з'явилися до тигра, щоб засвідчити йому свою відданість.

Ішла людей по дорозі й не відгукувався, коли його кликав, що йде позаду. Довго йшли так два подорожанина. Нарешті, другому подорожанинові це набридло, і він викликнув:

- Агов, дядько, дивися! Гроші лежать! Перший подорожанин відразу обернувся:

- Де?! Де гроші лежать?

- Що ж ти раніше

Піймали люди злодія, який праг погнати коня. А хазяїн того коня сам би не ладь навчитися красти. Ось він злодієві й говорить:

- Якщо ти навчиш мене вести коней, я тебе відпущу з миром. Злодій погодився.

- Дивися, - говорить, - вчися!

Швидко