Ішли осел і кінь із базару. Так трапилося, що осів був навьючен вище голови, а кінь біг налегке.
Ішли вони, ішли, пройшли півдороги. Утомився осел, крекче, ледве дихає.
- Будь другом, - попросив він кінь, - допоможи мені! Побери частинуІшли осел і кінь із базару. Так трапилося, що осів був навьючен вище голови, а кінь біг налегке.
Ішли вони, ішли, пройшли півдороги. Утомився осел, крекче, ледве дихає.
- Будь другом, - попросив він кінь, - допоможи мені! Побери частинуДурханий, яку бог нагородив рідкою красою, була дочкою пуштуна (Пуштун - афганець) Таус-Хана, що жив у Сватові (С у а т - місцевість на північний сході Афганістану.), у Верхній Баздаре, і нареченою пуштунского юнака по імені Пайав-Хан.
Одного разу на весіллі своєї двоюрідної сестри Дурханий побачила молодого Адам-Хана з Нижньої Баздари. Він їй дуже сподобався,У селищі Тальхак, що біля Кандагара, жили колись два брати: Вали Мухаммед і Алі Мухаммед.
Щасливо протікали дні їх життя. У кожного з них була дитина. У Вали Мухаммеда - прекрасний син Шади, а у Алі Мухаммеда - красуня дочка Бибо. Шади й Бибо росли разом і міцно любили один одного. Ішли роки. ШадиПрийшов одного разу до лікаря жирний чоловік і, віддуваясь, почав скаржитися на свою повноту й на різні нездужання.
Лікар уважно оглянув його, пощупав пульс і сказав, скрушно покачавши головою:
- Дарма ти витрачаєш гроші на лікування, друг мій! Жити тобі залишилося всього сорок днів.
Заплакав товстун, пішов до себе додому, ліг на ліжко й ні з ким не ставБагато років тому жив у чудесному місті Кандагаре Джемаль-Хан. По всій окрузі славився він своєю красою й знатністю.
А недалеко від Кандагара у палаці, оточеному високими стінами, жив Муса-Хан, у якого була красуня дочка Зиб-Ун-Нисса.
Усе на цім світлі у руках божих! Та ось одного разу Джемаль-Хан побачив Зиб-Ун-Ниссу,Один суддя віднімав у книзі, що маленька голова й більша борода звичайно бувають у дурнів. Усі ці ознаки були у нього самого. Та тоді розв'язав суддя спалити половину своєї бороди.
Він підійшов до лампи, затис половину бороди у кулака, а іншу частину підніс до вогню. Борода спалахнула, стала палити йому руку. Суддя злякався, розтиснув пальці, і вся бородаОдного разу хлопчик заглянув у глечик з водою й побачив у ньому своє відбиття. Він показав мову, і відбиття показало йому мова. Він покачав головою, і відбиття покачало головою. Хлопчик злякався, побіг до батька й усі йому розповів.
Батько вислухав його недовірливо. Але потімІшла людей по дорозі й не відгукувався, коли його кликав, що йде позаду. Довго йшли так два подорожанина. Нарешті, другому подорожанинові це набридло, і він викликнув:
- Агов, дядько, дивися! Гроші лежать! Перший подорожанин відразу обернувся:
- Де?! Де гроші лежать?
- Що ж ти ранішеПіймали люди злодія, який праг погнати коня. А хазяїн того коня сам би не ладь навчитися красти. Ось він злодієві й говорить:
- Якщо ти навчиш мене вести коней, я тебе відпущу з миром. Злодій погодився.
- Дивися, - говорить, - вчися!
Швидко