Адам Міцкевич (1798-1855)

Польська література мала змістовну багатовікову традицію. У другій половині XVIII ст. вона висунула майстрів просвітительського класицизму. Але світову славу завоював польський романтизм. З романтизмом зв’язана творчість видатних композиторів Ф. Шопена ( 1810-1849) і С. Монюшко ( 1819-1872), поета й драматурга Ю. Словацького ( 1809-1849) і великого польського поета Адама Міцкевича

Романтичний рух у Польщі розвивалося в обстановці посилення національно-визвольного руху. Польща в 1795 р. втратила свою незалежність: територія її була розділена між трьома

державами – Росією, Пруссією й Австрією. Польський народ не міг миритися з поневоленням – невдоволення росло й вилилося, зрештою, у збройне повстання 1830-1831 років. Боротьба поляків за волю викликала співчуття передових людей Росії й Заходу й знайшла відгук у Творчості письменників різних країн. Адам Міцкевич (1798-1855) народився на білоруській землі, неподалік від містечка Новокому в сім’ї небагатого шляхтича. Утворення Міцкевич одержав у м. Вільна (тепер Вільнюс). Після закінчення в 1819 році історико-філологічного відділення Виленского університету він працював учителем у м. Ковно (тепер Каунас). Як у студентські
роки, так і в роки викладання Міцкевич брав активну участь у патріотичних кружках і організаціях польської молоді, які ставили перед собою завдання боротьби за волю й незалежність Польщі. Настрою передової польської молоді Міцкевич із пристрастю й силою виразив в “Оді до молодості”:

Без душ, без серця! Юрба кістяків! Про дай мені, молодість, крила! И я над мертвим злечу мирозданьем, У межі раю, в обитель світел, Животворящий захват зазнавши, Де над цветеньем і созиданьем Златие сонми картин відкрилися! Пускай роками обтяжений Схилився старець, уставясь у землю, Погаслим оком ледь объемля Мир затьмарений Ти, молодість, порох юдолі відринеш, Злетиш і, світлим поглядом ширяючи, Все людство ти оглянеш Від краю до краю!

Ця пісня була закликом до єдності народу в боротьбі за звільнення. Але воля Польщі для поета невід’ємна від волі інших народів. Людство повинне зняти морок ночі. Шляхи боротьби ще не виражені до кінця, у вірші звучать ідеалістичні нотки (прославляється “мир духу”), вся програма носить абстрактний характер, але палкий заклик до боротьби поєднується із глибокою впевненістю впобеде.

У травні 1822 г. вийшов перший збірник віршів А. Міцкевича – “Поезії”. У передмові до нього автор формулює програму романтизму. Романтичним він називає таку літературну творчіість, що “серцем” проникає в думки й переживання простого народу. Народні пісні, сказання, легенди, на думку поета, – невичерпне джерело творчого натхнення. Література повинна відповідати на основні питання сучасників, передавати “настрою свого сторіччя”. “Я з народом не мислю по-різному”, – пише поет. За участь у русі польської молоді Міцкевич був арештований, перебував півроку у висновку, потім його вислали в Росію. Протягом 1824-1829 років він побував у Києві, Одесі, Харкові, Кримі. Переслідуваний царським урядом, він, однак, знайшов друзів і шанувальників серед декабристів (Бестужев, Рилєєв), що видаються поетів Росії ( Пушкін, Жуковський, В’яземський), діячів української культури (Максимович, Гулак-Артемовский).

Визнанню Міцкевич-поета у Росії сприяло появу його знаменитих “Кримських сонетів” (1827), які належать до кращих досягнень польського романтизму


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Адам Міцкевич (1798-1855)