Аблеухов – герой роману Андрія Білого “Петербург”

Петербург не тільки місце дії – образ міста набуває в романі символічний характер. Це і реальне місто, столиця імперії, і крапка зустрічі Сходу і Заходу в історії Росії, “вікно в Європу” для азіатській Росії. Так само і герої роману Білого двоскладного за своєю природою, кожен з них наділений типовими рисами реалістичного художнього образу і символічним значенням, яке вкладає в нього автор. Крім того, Білий вважав, що світовий розвиток відбувається за системою повернень, і кожне явище, відроджуючись на черговому витку в новому обличчі,

зберігає в собі риси історичного прообразу. Тому таке важливе значення в авторських характеристиках набувають згадки про генеалогію героїв. Головна особа роману – Микола Аполлонович А., син сенатора Аполлона Аполлоновича Аблеу-хова, це і російський студент XX століття, що займається філософією, і стародавній “туранец”, тому що в жилах його батька тече азіатська кров. Останній рік роботи над романом збігся з захопленням Білого антропософського ідеями Рудольфа Штейнера, також позначиться в романі.

А. не є головним героєм у загальноприйнятому розумінні цього слова, але він поставлений автором

у центр сюжетних переплетень, які розвиваються в самостійні теми. Перша – і головна – сюжетна лінія пов’язана з терористичним актом, який він повинен здійснити проти свого батька, великого державного чиновника, наділеного одночасно яертамі обер-прокурора синоду Костянтина Петровича Побєдоносцева і героя роману Л. М. Толстого Кареніна. Революціонери-терористи скористалися його необережним обіцянкою зробити терористичний акт проти батька, стосунки з яким Аб-леухова-сина нагадують стосунки Андрія Білого до власного батька. Сімейні відносини старшого Аблеухова з дружиною, яка на сторінках роману повернулася в сім’ю після тривалого розриву з чоловіком, багато в чому нагадують відносини між батьками Андрія Білого, неодноразово описані їм у мемуарах та відтворені в ряді прозових творів.

Паралельно розвивається історія ідейного революціонера-терориста Дудкіна, крізь зовнішність якого проступають риси Євгенія з “Мідного вершника”. Дудкін, університетський товариш О., спрямований до нього для підготовки замаху, передає йому коробку з сардінніцей, де і захована бомба для вбивства батька. Діями Дудкіна керує Ліп-Панченко, таємний агент охранки, з яким входить в роман тема провокації, загального зради, що потрапила на сторінки роману багато в чому під враженням викриття Азеф і вбивства П. А. Столипіна Д. Богровим, у минулому також агента охранки. У романі Білого охоронне відділення виступає в двох іпостасях: воно допомагає терористові Ліп-Панченко готувати замах на сенатора Аблеухова через його сина, і воно ж охороняє сенатора і повідомляє йому про негожих зв’язках Миколи Аполлоновича. Викриття Ліппанченко і вбивство його Дудкін, що сходять з розуму, закінчують цю сюжетну лінію.

Є в романі й романтична лінія, пов’язана з захопленням Миколи Аполлоновича Софією Петрівною Ліхутіной і її чоловіком, але вона не отримує продовження. Розв’язкою головною сюжетною лінії, стає вибух у будинку сенатора Аблеухова, який в силу збігу обставин обходиться без жертв. В епілозі Білий відправляє Миколи Аполлоновича за кордон, де він перебуває аж до смерті батька, а самого батька, що вийшов у відставку, змушує безвиїзно жити в селі.

Роману А. Білого присвячена обширна критична і дослідницька література. Відразу після виходу сучасники оцінили роман як літературний подія, але в центрі обговорення виявилися не ті чи інші герої, а його головні теми. Особливо гостру реакцію викликали образи революціонерів, які в зображенні А. Білого наділені рисами персонажів “Бісів” Достоєвського. “Російські революціонери, – писав анонімний автор, – діляться для автора” Петербурга)) на дві категорії: ошуканих дурнів і підлих ошуканців… “


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аблеухов – герой роману Андрія Білого “Петербург”